Філософія Фоми Аквінського | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Філософія Фоми Аквінського

4. Доказ від ступеня досконалості виходить із передумови, що в речах проявляються різні ступені досконалості у формі буття, добра, краси. Але про різні ступені досконалості можна говорити, на думку Фоми, лише в порівнянні із чимсь самим прекрасним, прекрасніше чого не існує, тобто Сбогом.

5. У доказі від божественного керівництва миром говориться про те, що у світі як розумних, так і нерозумних істот, а так само в речах і явищах спостерігається доцільність діяльності й поводження. Аквинат уважає, що це відбувається не випадково й хтось повинен цілеспрямовано керувати миром: “Отже, є розумну істоту, що думає ціль для всього, що відбувається в природі, і його ми йменуємо Богом”. Мені здається, що Фома зводить тут закономірність до доцільності, не враховуючи можливість існування об’єктивних законів, керуючих природою

Фома Аквінський у своїх творах дуже часто відзначав більшу роль емпірії й почуттєвого пізнання. Це ж посилено підкреслюють і сучасні томисти, що випливають філософським основам свого вчителя. Майже у всіх працях Аквината часто використовуються поняття “досвід“, “почуттєве пізнання”, “sensibilia” і т.д. Фома неодноразово підкреслює, що “усяке природне знання походить із почуттів“, що предметом пізнання є дійсність поза почуттями, незалежна від суб’єкта, або від людської свідомості

Хоча Фома Аквінський оперує тими ж поданнями, що й емпірики, однак зміст цих подань по суті своєму протилежно.

Розглянемо деякі поняття, уживані Фомою Аквінським: поняття матеріального й формального об’єкта. Матеріальний об’єкт - це просто конкретне буття, будь-яка почуттєва річ, незалежна від свідомості й спостережувана або сприймана за допомогою почуттів. Об’єкт же формальний - це певний елемент, якась сторона пізнаваної речі. Т.е. матеріальний об’єкт є більше широким поняттям, чим об’єкт формальний. У процесі пізнання інтелект у певнім відношенні ототожнюється з об’єктом, або з формою, але не матеріальної, а духовної. Отже, сутність пізнання, по Фомі, полягає в тім, що що пізнає ставати пізнаваним (cognoscens fit cognitum). Це відбувається тому, що розум нетелесен і не може піддаватися впливу почуттєвих речей. Раціональне пізнання завжди є загальним, і тому окремі, одиничні речі не можуть бути його об’єктом. “Intellectus est universalium et non singularium”, - пише Фома. У цьому формулюванні втримується дуже істотна методологічна вказівка, що полегшує розуміння об’єкта томистской гносеології. Якщо в одиничних речах індивідуальним є матерія, то загальним повинне бути щось нематеріальне. У ході пізнання суб’єкт у відомому змісті вподібнюється об’єкту, його духовній, ідеальній формі. Звідси ми можемо зробити висновок, що об’єктом пізнання є не матерія, а деяка нематеріальна дійсність. На думку Аквината, пізнання засноване на здатності сприймати від одиничних речей духовні пізнавальні форми і є здатністю сопричаствовать нематеріальному божественному існуванню. А тому нематеріальна дійсність - це сліди Бога в природних предметах, це їхня залежність від творця

Фома починає аналіз процесу пізнання з пояснення підрозділу, ієрархії й функцій почуттєвих органів. Він дихотомически підрозділяє їх на зовнішні (senses exteriores) і внутрішні почуття (senses interiores).

В ієрархії п’яти зовнішніх почуттів найнижче положення займає дотик, тому що воно найбільш матеріально, тобто найбільше пов’язане з тілом. Однак, будучи найнижчим, воно виконує основну роль, оскільки від нього залежить не тільки темперамент людини, але й правильне функціонування як почуттєвих, так і розумових пізнавальних органів. До розряду нижчих почуттів Фома відносить крім дотику більше високий, чим воно, смак і більше доконане, чим останній, нюх. Серед зовнішніх почуттів над усе коштують слух і зір, які вважаються почуттями найбільш познающими (maxime cognoscivi) і оказивающими найбільші послуги розуму

Зовнішні почуття, що зв’язують людину із середовищем, піддаються впливу матеріальних тіл, які друкують на них почуттєві образи (species sensibiles) одиничних предметів

На думку Аквината, пізнання є переходом можливості в акт, своєрідним ототожненням суб’єкта, що пізнає, з пізнаваним об’єктом. Однак пізнавана річ - матеріальний об’єкт - ніколи не може бути пізнана вичерпним образом. Звідси треба, що об’єкт, що пізнає, повинен ототожнюватися не з річчю як матеріальним об’єктом, а лише з певною її стороною, тобто формальним об’єктом Інакше кажучи, ця ідентифікація носить не реальний, а чисто потенційний характер Щоб це могло відбутися, з одиничної речі повинен потрапити в почуття її відбиток, що пізнає, - образ, або зображення. Саме ці образи матеріальних об’єктів у зовнішніх почуттях Фома Аквінський називає почуттєвими пізнавальними формами - species sensibiles.

Фома затверджує, що всяке почуттєве пізнання є просто ототожненням у певнім відношенні суб’єкта з пізнаваною річчю, що відбувається за допомогою форми

Подібно всякому органу почуттєвого пізнання інтелект володіє адекватним собі, тобто пристосованим до своїх можливостей, об’єктом пізнання, яким є сутність тілесних речей, або те, що в них загальне, духовне. З такого розуміння об’єкта інтелектуального пізнання Фома робить висновок, що інтелект не може мати матеріального, тілесного характеру, а повинен бути нематеріальним, духовним

“Кожна річ, - затверджує Фома, - остільки називається щирої, оскільки наближається до подібності з Богом… Подібно тому як душі й інші речі називаються щирими по своїй природі, оскільки їм властива подібність із цією вищою природою, що, будучи своїм зрозумілим буттям, є сама істина, так і те, що пізнається душею, є істина, оскільки в ній існує подібність із тією божественною істиною, що пізнає Бог”. Томистская істина - це відповідність розуму дійсності, але не тої, котра природно існує, а дійсності, створеної Богом. Таким чином, ми маємо тут справу із щирої в онтологічному й логічному змісті. Логічна істинність властива нашим судженням, онтологічна ж - речам

Таким образам, томистский критерій істини також підпорядкований теологічним цілям і служить доказу залежності людини, його недосконалості в порівнянні створцом.

Критерій людського знання укладений не в суб’єкті, що пізнає, не в його практичній і суспільній діяльності, а в уроджених істинах, у кінцевому ж рахунку - у божественній мудрості. “Божественна істина - є міра всякої істини. Оскільки Бог - це перший розум і перший об’єкт розуміння, усяка розумна істина повинна вимірятися його істиною.”

Розглянемо концепцію людини у філософії Фоми Аквінського. Фома виходить із того, що людина подібно всесвіту, стосовно якого він є як би маленьким миром, так сказати мікрокосмом, також має потребу у своєму “двигуні”. Це - людська душа. Вона не тільки виконує функцію двигуна тіла, але і є його формою, актом, що “актуалізує людини”.

Таким чином, у світлі доктрини Фоми людина представляє як психофізичне буття, з’єднання матерії й форми

З погляду томистской антропології тіло не є оковами душі, навпроти, їхнє з’єднання, - благо для душі. Бог, створивши душу й вдихнувши її в людський ембріон, як би пристосовує її до того тіла, що повинне становити основу її індивідуальності й безсмертя. В ієрархії видів земного буття вона є самою доконаною формою, самостійної, здатної існувати без матерії, але вона нижче чистих парфумів. Таким чином, людина виявився поміщеним посередині - між тваринним миром і ангелами

Традиційна тема християнської філософії - захист досконалості Бога й того, що їм створене від існуючі у світі зла. Фома визначає зло не як позитивне явище, що існує саме по собі, а як звичайне небуття, ущербність добра. Поняття зла Аквинат виводить із поняття добра, виходячи з передумови про те, що одна протилежність пізнається через іншу. Під добром він розуміє “те, що всі бажають”. Фома Аквінський повторює слідом за Августином твердження про те, що “добро є суб’єктом зла”. Однак, тут виникає питання: “Якщо в метафізичному міркуванні ми повинні дійти до першопричини, то виходить, що все зло виходить від Бога, як вищого буття й добра?” Але такий висновок, мабуть, неприйнятний для християнської філософії, і Аквинат показує, що Бог створює зло не навмисно, а лише випадково. Ще дві тези томистской теодицеї: зло необхідно для гармонії миру; Бог є творцем зла як покарання, а не як провини

Pages: 1 2 3

Збережи - » Філософія Фоми Аквінського . З'явився готовий твір.

Філософія Фоми Аквінського





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.