И хоча першоджерелом поеми був твір Вергілія, все-таки в її основі - сучасне життя, сучасне письменникові дійсність. Зі сторінок поеми виникають перед нами абстрактні троянци, і українці з їхнім національним характером і побутом. Широко відтворюючи громадське життя на Україні в другій половині XVIII -на початку XIX сторіччя, письменник змалював реальну картину перехідного періоду від старої гетьманщини до нових форм життя, коли підсилювалося соціальне гноблення й царат намагався перетворити Україну в провінційну губернію Росії. Козаки перетворювалися в селян «панських і казенних», у містах зростав новий бюрократичний шар

«Энеиду» Котляревского справедливо називають енциклопедією українського побуту. Письменник, відійшовши від античних традицій, показав українців у типових обставинах їхнього життя, замінивши при цьому римські імена на українські. От один з епізодів: Еней у пеклі зустрів:

• Панька, Терешка, Шелидюна,
• Леська, Олешка й Сизона,
• Пархома, Иська й Феська,
• Стецько, Ониська, Панаса,
• Свирида, Лазаря, Тараса…

Жодного, як бачимо, античного імені. Так само в українському стилі написані портрети діючих осіб:

• Сестру Дидона мала Ганну,
• По-справжньому дівку хоч куди,
• Жваву, ошатну й гарну
• Приходила й ця сюди
• У червоній спідничці баєвій,
• У запасшце гарної фанелевой,
• У чобітках, у намисті й у ковтах…

Небагато менше місце приділене інтер’єру. І все-таки автор подає типові описи будинків козацької старшини й панів. Особливо докладно описуються напої і їжа, ігри й танці, пісні й музичні добутки. У репертуарі троянцев пісні запорізьких козаків:

• Про Сагайдачного співали,
• Мабуть співали й про Січ,
• Як у пикинери набирали…

Широко відтворені у поемі звичаї й обряди українського народу: вечірниця, ворожіння, похорони, поминки й т.п. Своєрідна й географія «Энеиди». Котляревский змушений був зберігати маршрут подорожі Енея за Вергілієм, але в деталях не раз згадує українські міста й села: Полтаву, Опишню, Решетиловку, Келебереду. Цар Латиней просить Турна відмовитися від руки Лависи й знайти собі панночку в іншім поселенні. І тут він перераховує цілий ряд українських сіл, у яких живуть панночки:

• чиНебагато у світі панночок?
• Ну взяв би Муньку або Присю,
• Шатнувся те в цей, те в той куточок,
• В Ивашки, Мильце, Пушкаривну,
• И в Будища, і в Горбанивку,
• Тепер дівчин, хоч гать гаті…

У такий спосіб, використавши сюжет Вергилиевой поеми, И. П. Котляревский дав йому нове наповнення, вивертаючи навиворіт текст оригіналу. Під його пером травестия Вергилиевой поеми здобуває ознаки нравоописного жанру: завдяки всебічній українізації латинського тексту вона відобразила картини української старожитності