Один з найбільш популярних у нашій країні американських письменників. Його біографія, його особистість людини активного, вольового, у чомусь напоминавшего його джек-лондоновских героїв, викликала не менший інтерес, чим його творчість, у якому сильно позначався автобіографічний початок. Батьки розійшлися до народження письменника. Джека всиновив вітчим, що овдовів фермер Джон Лондон. Сім’я була небагатої, трудовий: Джеку довелося, не доучившись у школі, з раннього років заробляти собі на життя: він трудився на джутовій і консервній фабриках, заробляв у якості «устричного пірата», морського патруля, майже півроку плавав на шхуні «Сазерленд», добуваючи котиків у Тихому океані, побував на Алясці як золотошукач. Весь цей найбагатший запас вражень реалізувався пізніше в його оповіданнях.

Типовий «селфмейд мін», тобто людина, що зробила сам себе, вона з дитинства була книголюбом, жадібно поглинаючи художню літературу упереміш із працями філософськими й соціологічними. Умілець, моряк, згодом фермер, що пізнав вагу фізичної праці, Лондон все життя жадібно поглинав знання й уже в ранні роки зайнявся мрією стати письменником. Перше оповідання - «За ті, хто в шляху» «пробився» до друку в 1899 р., що відкрило йому двері багатьох видавництв і журналів, до того його що відкидали. Його збірники оповідань «Син вовка», «Бог його батьків», «Діти морозу» і ін., що малюють вольових, мужніх людей в умовах «білої безмовності» суворої Півночі, що засуджують боягузів і зрадників, принесли йому найширшу популярність. Захоплюючись сильними особистостями, він разом з тим не приймає войовничим, ворожого людям індивідуалізму. Його персоніфікував Вулф Ларсен, герой його відомого роману «Морський вовк» (1904). Лондон вніс вклад у розробку спортивної теми в літературі (оповідання «Шматок м’яса», «Мексиканець»), був прекрасним художником-анімалістом, майстром зображення тварин (повести «Заклик предків», «Біле ікло»).

Радикал по своїх переконаннях, що співчувало нелегкій частці людей праці, він на початку 1900-х рр. став активним членом соціалістичної партії. При цьому ідеї Маркса про класову структуру суспільства й конфлікт праці й капіталу сполучалися в нього із прихильністю до філософії Спенсера, що переносили дарвінівський принцип боротьби за існування на людське суспільство. Радикалізм Лондона позначився в його відомому утопічному романі «Залізна п’ята» (1908), у центрі якого образ соціаліста-революціонера Эрнеста Эвергарда. У ньому він попереджає про небезпеку класового протистояння, зображуючи владу монополій у вигляді теоретичної «залізної п’яти», антинародної диктатури фашистського типу.

В 1907-1909 р. зробив морську подорож на побудованій їм яхті «Снарк», підсумком чого став цикл його «тихоокеанських оповідань». У цей час він завершив свій кращий роман - «Мартін Ідеї» (1909), що несе багато в чому автобіографічні риси. Одним з перших у світовій літературі Лондон показав психологію письменника, характер його життєвих борінь, драматизм його долі.

З 1910 р. Лондон живе в Каліфорнії на великому купленому їм ранчо, - залишивши море, захоплюється фермерською діяльністю. Один із самих популярних і високооплачуваних письменників, в останні роки він пише по перевазі романи мелодраматичні, пригодницькі, звернені до «масового» читачеві («Заколот на Эльсиноре», «Червона чума», «Серця трьох», «Маленька господарка великого будинку», «Зоряний блукач» і ін.); їхній художній рівень помітно уступає кращим книгам Лондона. Наростаюче розчарування в житті й хворобі привели Лондона до самогубства в листопаді 1916 р., до фіналу, передбаченому їм у романі «Мартін Ідеї».

Проживши коротке життя, усього сорок років, воно менш чим за два десятиліття інтенсивної роботи залишило велику спадщину. У його кращих книгах сувора правда життя з’єднується з романтичною ідеалізацією й героизацией позитивних персонажів, людей, відданих дружбі, почуттю боргу