ДРАМАТУРГІЯ ЧЕХОВА. «ЧАЙКУ» Чехів-Драматург народжується раніше Чехова-Прозаїка. Ще вісімнадцятирічним юнаком, в 1878 році, він приймається за п’єсу «Бездоглядність», над якою працював три-чотири роки. За першою п’єсою, що не побачила світла при житті автора, треба «Іванов» ( 1887-1890).

Більша чеховська драматургія починається з «Чайки» (1896). Закінчивши цю п’єсу, Чехов визнавався в листі Суворину, що написав її «всупереч всім правилам драматичного мистецтва». Сюжет тут - не одноколійна стежка, але, скоріше, лабіринт захоплень, фатальних прихильностей, з нього немає виходу. «Чайку» - трагичнейшая комедія в російської комедіографії. Учитель Медведенко любить Машу, Маша безнадійно закохана в Треплева, що настільки ж безнадійно закоханий у Ніну, вона - у Тригорина, що після короткого роману з нею вертається Каркадиной.

Любовні захоплення в «Чайку» -сумні контрасти, у яких немає прямого виходу в сюжет, сумні тупики, рух іде повз них. Звичайно, Треплев має набагато більше «прав» на Ніну, але любить вона Тригорина. У всіх цих «але», нелогічностях, несообразностях знову й знову проявляється дисгармонія будуючи п’єси, унікальної комедії, що не переходить у звичайну драму. Чайка - символ, що переливається різними значеннями,- по-різному живе в душі молодих героїв Треплева й Ніни. Якщо говорити про відношення до цього образа - символу героїв п’єси, то лінія роздягнула пройде так: Треплев і Ніна виявляються по одну сторону, а Тригорин і Аркадина - по іншу

Першим двом цей образ говорить багато, хоча й у неоднаковому змісті. Для других це - «Не пам’ятаю» або «Не знаю». «Чайку» займає зовсім особливе місце в драматургії Чехова. У жодній написаній раніше п’єсі («Бездоглядність», «Іванов», «Лісовик») образний мотив - заголовок не грав такий активної (хоча й схованої) визначальної ролі

«Чайку» - п’єса, що розповідає про поразку Треплева - драматурга й постановника,- сама зазнала страшного провалу на сцені Олександрійського театру в Петербурзі. Провал «Чайки» був для Чехова найтяжким ударом - була осміяна й обсвистана п’єса, що затверджувала відмову від рутини, штампа, що прокладає нові шляхи в мистецтві. Своєю тріумфальною прем’єрою 17 грудня 1898 року Художній театр реабілітував чеховську «Чайку». П’єса й понині йде на сценах російських театрів, затверджуючи чеховську віру у відродження нового мистецтва, його перемогу над відсталістю