Перейнята гострим співчуттям до положення знедолених людей у суспільстві, заснованому на жорстоких законах соціальної нерівності, ця повість хвилює читачів, викликаючи не тільки жалість і смутні роздуми через безвідрадне життя й майже визначеної долі мешканців підземелля, але й ненависть до того суспільного зла, жертвою якого стають люди, подібні Тибурцию і його дітям. Відсутність у повісті конкретних винуватців, людей, що персоніфікують владу імущих, не тільки не знижує викривального пафосу добутку, але, навпаки, загострює розуміння того, що не окремі особистості, а саме вся система життя в Росії, побудована на різких соціальних контрастах, прирікала бідняків на безпросвітне існування й загибель

Повість переконує читачів, що людина не може залишатися байдужим, бачачи страждання навколишніх. Гуманне, справедливе відношення до людей, незалежно від їх суспільного й майнового положення, облагороджує особистість, будить світлі почуття. Повість відкриває перед читачами духовний мир дорослих і в себе, знайомить із конфліктами суспільного й психологічного характеру, учить активно втручатися в життя, захищаючи добро й справедливість

Так, зустріч Васі з дітьми підземелля наклала глибокий друк на все його життя. Дружба з Валеком і Марусею дозволила хлопчикові зрозуміти, що знедолені всіма бідняки, члени «дурного суспільства», не ледарі й не злочинці, що їхнє жалюгідне життя - наслідок несправедливого ладу, що прирікав розумних і працездатних людей на злидарське існування

От чому Вася рішуче заявляє Валеку. «…я завжди буду ходити до вас», тим самим показуючи, що розуміє й виправдує його поводження. Так само рішуче відкидає Вася припущення Тибурция про майбутнє начальницьке положення сина судді й заявляє: «Не буду судити Валека. Ніколи». Вася догадується про причини, які змушували його друзів порушувати норми законності. І тому читачі легко розуміють, у чому клявся в період «крилатої й чесної юності» син судді на могилі Марусі: бути справедливим, стійким, допомагати знедоленим і нещасним

Письменник показав, що в житті людини бувають не тільки горе, страждання, але й радість, що приносять такі прекрасні й шляхетні почуття, як дружня прихильність і взаєморозуміння між людьми

Повість Короленко - одне, із кращих добутків про дитячу дружбу в класичній літературі XIX століття. Відкриваючи для себе особливості взаємин Васі, Валека й Марусі, Читачі зрозуміють, як важливі в дружбі взаємодопомога, як окриляють турбота й підтримка друзів у важку мінуту, як важко бути самотнім. Саме дружба з дітьми підземелля допомогла Васі відчути впевненість у собі, зрозуміти, що він потрібний іншим, а потім знайти довіру й повагу батька. Відданість і любов хлопчика до злиденних дітей, у свою чергу, були вкрай необхідні їм у період важких життєвих випробувань. Серйозне, відповідальне відношення героїв повести друг до друга, взаємна сердечність і доброзичливість, змальовані автором з тонким розумінням дитячої психології, мають великий виховний вплив на школярів. Тема дитячої дружби в добутку - тема соціальна, і це стає визначальної при вивченні повести вшколе.

Не менш важливо освітнє значення повести. До цього часу діти легко засвоюють сюжетну сторону добутків, і події повести цілком доступні їм при самостійному читанні. Завдання вчителя, виходячи з художньої своєрідності повести,- формувати вміння сприймати мир почуттів і переживань героя, звертаючи увагу нас на психологічні стани героїв, на мотиви їхніх учинків. Саме в період складних переживань літературних героїв найбільше повно проявляються особливості їхніх характерів, ясніше видні мотиви вчинків. Виявлення почуттів і переживань героїв, які самостійно рідко зауважуються учнями цього віку, вимагає спеціальної уваги вчителя і його постійного керівництва

Щодо цього «Діти підземелля» особливо значний добуток у курсі V класу. Своєрідність творчої манери Короленко в тім, що він не тільки передає емоційно-психологічні стани героїв через зовнішні ознаки поводження (дії, жести, міміку, інтонацію), але й прямо називає, докладно характеризуючи, почуття й переживання персонажів. Такий спосіб вираження психології героїв, коли автор пояснює емоційний підтекст, значно полегшує процес сприйняття п’ятикласниками щиросердечного миру героїв. Наприклад:

• «- А ви хіба … злиденні? - запитав я упалим голосом
• — Злиденні! тужно відрізав Рубель. Я замовчав і через кілька хвилин став прощатися
• - Ти вже йдеш?- запитав Рубель
• — Так, іду

Я йшов тому, що не міг уже в цей день грати з моїми друзями як і раніше, безтурботно. Хоча любов моя до Валеку й Марусі не стала слабкіше, але до неї домісилися гострий струмінь жалю, що доходила до серцевого болю. Удома я рано ліг у постіль. Уткнувшись у подушку, я гірко плакав, поки міцний сон не прогнав своїм віянням мого глибокого горя».

Як бачимо, письменник у цій сцені не тільки передає щиросердечний стан героїв інтонацією їхнього голосу (випробовуючи зніяковілість, розгубленість, Вася говорить «упалим голосом»; Рубель «тужно відрізав», тим самим припинивши для нього розмова), але й докладно аналізує внутрішні переживання персонажів: «гострий струмінь жалю, що доходила до серцевого болю», охоплює душу Васі, хлопчик випробовує почуття «глибокого горя».