Донбасс никто не ставил на колени и никому поставить не дано | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Донбасс никто не ставил на колени и никому поставить не дано

Мабуть, крім тих, що в «тельняшках», вистачає на Донеччині і тих, хто в джинсах, у міні, у модних костюмах, у дранті зі старих часів, – і нікому не варто виступати в ролі символу Донбасу. Він, Донбас, різний і всякий, мінливий і ще не сформований остаточно. Ось, скажімо, саркастичний коментар донецького журналіста до спроб підняти всю Донеччину на “захист” Колесникова: “…В разговорах сквозит все же больше любопытства и сплетен, нежели сочувствия. В палаточные городки никто друг друга не зовет. Жители шахтерской столицы склонны следить за развитием ситуации по телевизору. “Я сам из Курахово. Начальство приказало – “Ехать!”, дали автобус… Вот здесь стоим. Говорят, что надо будет ехать в Киев жить в палаточном городке. Поеду – может, что заработаю”, – говорит участник митинга, мужичок лет пятидесяти, покуривая “Приму” и ежась от холодного ветра. “Посмотрите вокруг – это все, что вы видите, сделал Колесников. Это все его. Благодаря нашему лидеру вам платят заработную плату”, – орет ведущий. В защиту человека, которого Валерий Коновалюк назвал перед всей страной человеком состоятельным, скидываются по полтиннику. А собирающие бутылки на площади старички и старушки, набрав полные сумки, присоединяются к митингующим, покрикивая “защитим Донбасс”. (Антон Каменский. Полтинник для председателя // “Грани плюс”, № 9, 20-26 апреля 2005, с. 7).

І все-таки не є вигадкою, а реальністю був і залишається той донецький патріотизм, у чомусь щирий, у чомусь облудний, у чомусь і трагікомічний, а швидше, може, та розпливиста донецька ідентичність, в основі яких – відчуття (хай і перебільшене) унікальної ролі Донбасу в життєзабезпеченні країни (колись – СРСР, тепер – Україна), але також і особливий дух „неслухняності”, незгідливості, нонконформізму, непокори, що не раз завдавав клопоту різним владам. Може, найкраще сказав про це японський дослідник Гіроакі Куромія в книзі “Свобода і терор у Донбасі” (К., 2002). Йдеться не про політично артикульовану свободу, а про той складний комплекс природних людських інстинктів, що сформувався в мало контрольованому адміністраціями степу, під впливом козацької вольниці, в середовищі переселенських мас, за умов неймовірно тяжкої праці, жорстокої експлуатації та неминучого стихійного спротиву владі. Ця своєрідна донецька осібність з елементом анархічної непокірливості й інстинтивного волелюбства як компенсації відсутнього громадянського суспільства укладалася історично і в різних формах нагадує про себе і почасти в нові часи. Вона може мати і стимулюючий, і деструктивний характер стосовно всього суспільства, особливо за нинішніх політичних ігор місцевих напівкримінальних „еліт”, які за 15 літ незалежності України виробили цікаву стратегію: грабувати самим, а по несплачені зарплати посилати в Київ. Але цю невинну хитрість уже починають розуміти і на Донеччині.

Всім українським політикам, які хочуть вирішувати проблему Донбасу, варто, на мій погляд, спершу уважно прочитати книжку Гіроакі Куромія. Вона допоможе їм розуміти, що донецькі проблеми краще вирішувати не методом приїздів і наїздів (державний секретар України Олександр Зінченко: “У Донецьк будемо приїжджати стільки, скільки треба буде, щоб забезпечити результат. Якщо треба – жити тут будемо” – “День”, 26 травня 2005 р.), а покладаючись на громадянську зрілість і розум багатьох у колі самих донеччан – не всі ж вони неповоротно дезорієнтовані.

Це стосується і політики, і культури.

Збережи - » Донбасс никто не ставил на колени и никому поставить не дано . З'явився готовий твір.

Донбасс никто не ставил на колени и никому поставить не дано





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.