ЧИМОЖЛИВИЙ «ІНТЕРНАЦІОНАЛ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ» (ПО ОПОВІДАННЮ И. БАБЕЛЯ «ГЕДАЛИ») Герой одного з оповідань Исаака Бабеля - старий Гедали висловлює таке побажання: «И я хочу Інтернаціоналу добрих людей, я хочу, щоб кожну душу узяли на облік і дали б їй пайок по першій категорії». На що головний герой добутку - Кирило Лютов відповідає йому, що Інтернаціонал «їдять із порохом і приправляють кращою кров’ю». Сам Гедали це відмінно розуміє. Він бачить, що й білі, і червоні несуть із собою зло, розруху, горе, руйнування. А в його поданні «революція усі права захищені 2001-2005 - це гарна справа гарних людей. І тоді герой ставить запитання: «Хто ж скаже Гедали, де революція й де контрреволюція».

Де солодка революція?» Він хоче простого спокою, ясності. Щоб у нього не віднімали улюблений грамофон, а у відповідь одержує: «Я стріляти в тебе буду…

і я не можу не стріляти, тому що я - революція». Гедали зрозуміти дуже легко: люди, що воюють друг проти друга, однаково жорстокі з мирним населенням, а йому хочеться, щоб довкола нього жили добрі, мирні й чуйні люди. На мій погляд, у тих умовах і в той час це було неможливо. Ішла війна, сама абсурдна по своїй сутності, коли брат іде на брата, син - на батька. І як же зі зброєю в руці, переступаючи через мертвих, можна побудувати добрий і справедливий мир, що поєднує людей різних національностей?

Його не можна побудувати, адже це зовсім різні культури, подання про світ, різні уклади життя. І ще одна особливість: Гедали зовсім не потрібні високі революційні ідеали й мети, йому потрібна спокійне, мирне й сите життя. І таких, як він, багато.

И сам автор уважає «Інтернаціонал добрих людей» неможливим, тому він називає Гедали «засновником незбутнього Інтернаціоналу».