«…Чим більше я вдивлявся, тим ясніше я бачив Христа». (Поема А. Блоку «Дванадцять».) | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

«…Чим більше я вдивлявся, тим ясніше я бачив Христа». (Поема А. Блоку «Дванадцять».)

А. А. Блок - трагічна фігура в нашій національній історії «загублене дитя», писала З. Гиппиус. Він трагичен своєю роллю романтика в революції, генія захопленого стихією й видевшего своїми очами «сліпої й нещадний російський бунт». Трагичен своїм пізнім розуміння тої ціни, що заплатила російська інтелігенція й вся Росія за бесівську мару - віру, що до світлого майбутнього можна прийти через кров, руйнування, нову «пугачовщину». Свідок «страшного років Росії» геніально відобразив російську революцію. «Дванадцять» найважливіше, саме безсмертне блоковское утвір, тому що він підбиває підсумок божевільному потягу російської інтелігенції ідей революції. «Революційна пожежа» новим світлом опромінив всю творчість Блоку, додав йому тривожний і заколотний зміст - життя й боротьба людин «меж двох вогнів».

Час офарбив «Дванадцять» у колір кумачу, зробило політичним маніфестом у руках тих, кому потрібно було як - те виправдати національну трагедію 1917 року. Блок, хоча й привітав революцію в статті «Інтелігенція й революція», але не був політиком. Поема починається словами: Чорний вітер, білий сніг…

Вітер, вітер на всьому білому віті! У місто ввірвалася стихія, вітер, всесвітній світовий. Вітер крепчает, зливається з хуртовиною, «, щосміється в очі» людині, і разом вони накривають місто. Начебто йде звичайне життя: замети, на вулицях молодці, розкриті двері шинків, плакати, хто - те кого - те вбив, ідуть дванадцять солдатів. І разом з тим відчувається, що зараз відбувається що - те важливе: борються не на життя, а на смерть хаос і гармонія, світло й тьма

Немає не дванадцять втілюють у собі ідею гармонії, світла. Де він, те світло? У чому? Поки тільки нічна душа міста

Пропасний, мінливої від маршу до міського романсу, від романсу до частівки, ритм поеми як би збирає всіх жителів, всі класи й стани на величезну площу, де вирішується їхня історична доля. От мимо пройшли дванадцять «Пальнемо - ка кулею у святу Русь». Який дивний у них вид: У зубах цигарка, прим’ятий картуз, На спину б треба бубновий туз. Поетові бачиться на спинах його героїв страшний знак каторги. Куди й навіщо вони йдуть?

Чому радісно скандують: Воля, эх, эх, без хреста! Хто вони? Люди, готові до руйнування й насильства «Випити крівцю за зазнобушку». Їм побавитися не гріх

Поет, сам минулий шлях «вочеловечивания», дає шанс перебороти злість, зняти накип з душі, очиститися в процесі революції. Повинне ж бути в них що - те людське, не можна ж усе знищувати! Адже в чоловік два початки: бесівське (чорне) і Христово (біле).

Блок, як романтик, був переконаний, що з вірші повинна народитися гармонія. Але немає. Групу із дванадцяти «апостолів» революції замикає пес, не просто бездомна собачка, а символ дикого, неприборканого злого, жорстокого. І тільки спереду, далеко, за сніжною завісою, іде той, від кого вони відмовилися, знявши із себе хрест, Христос. А поки вони самі дивуються: «Эка тьма!». Тьма навколо них і в душах - тьма безвір’я й сліпоти

А доказ тому - убивство Катьки. Убивство через ревнощі, через щиросердечну темряву й «дозволу» революції, робити що хочеш. Пролито кров безневинної жертви

А скільки таких «Катек» уб’ють вони на своєму шляху ще? Кров на снігу - це трагедія, який немає виправдання. Тому вбивці стало соромно «голову повісив». Блок уважав, що пам’ять про Бога, називана совістю, живе в кожному. Совість убивці обертається страхом

Отут -те й з’являється : Ніжною ходою надъвьюжной, Сніжним розсипом перлової, У білому віночку із троянд - Впреди - Ісус Христос. Який зміст цього символу? Блок сам визнавався Гумилеву: «Мені теж не подобається кінець…

Коли я скінчив, я сам зачудувався: чому Христос, але чим більше я вдивлявся, тим ясніше бачив Христа». Ця інтуїція генія. Блок хотів виправдати революцію й не зумів. Залишилося одне - попередити Росію, що шлях подолання минулого лежить не через братовбивчу війну й розпалення темних, сліпих інстинктів в copyright

Збережи - » «…Чим більше я вдивлявся, тим ясніше я бачив Христа». (Поема А. Блоку «Дванадцять».) . З'явився готовий твір.

«…Чим більше я вдивлявся, тим ясніше я бачив Христа». (Поема А. Блоку «Дванадцять».)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.