Церковний розкол у на територии колишнього СРСР | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Церковний розкол у на територии колишнього СРСР

У переломні моменти Російської історії (а моє покоління вступає в життя саме в такий час) прийнято шукати коріння відбувається в її давній давнині. Дійсно, тисячолітня історія Росії таїть чимало загадок. Але серед безлічі проблем є головна, що є однаково актуальної як кілька століть назад, так і тепер, на порозі XXI століття. І ця головна проблема російської історії - вибір шляхи розвитку. Як відповідали історики XIX століття, специфіка нашої країни - її розташування на границі Європи й Азії. Із часів перших норманнских князів, покликаних на Русь, і до наших днів іде боротьба між європейським і східним впливом, боротьба, що, на мій погляд, в остаточному підсумку, і визначає історичний співати нашої країни

Традиційно в масовій свідомості, як і в історичній науці, уважається, що вирішальний крок убік європейського шляху був зроблений при Петрові I на початку XVIII століття. Це істина, що навряд чи бідує в підтвердженні. Але при цьому сам процес вибору шляхи звичайно зв’язується з особистістю, ініціативою, силоміць волі пануючи, першого імператора Росії Петра I. Роль великої особистості в історії незаперечна, але цей факт мало що дає нам в осмисленні історичного шляху нашої країни, її перспектив. Для нас важливо знати, як складалися передумови повороту історії країни (не менш глибокого, чим сьогодні, в 90-е роки) , які фактори (поряд із сильними особистостями) впливали на цей процес

У даному рефераті робиться спроба показати, що доля блискучих петровских реформ початку XVIII століття вирішувалося напередодні, у середині століття XVII, ще до народження великого реформатора. Перші кроки назустріч європейським традиціям були зроблені при його отче-царі Олексію Михайловичі. І ці кроки ще мало що значили. Та й головна подія історії Росії середини XVII століття - церковний розкол - виглядає нескінченно далеким від цих кроків. Традиційно в книгах по історії, у підручниках розкол розглядається або як внутріцерковне явище, або, у крайньому випадку, як відбиття кризового стану суспільної свідомості (яке, безумовно, було в першу чергу релігійним) .

На цьому тлі великий інтерес представляє концепція найбільшого історика Росії XIX століття Василя Осиповича Ключевского, що розглядав розкол як відбиття глибокої боротьби в російському суспільстві у зв’язку з початком європейського впливу й прагненням церкви цей вплив не допустити. Саме в цьому контексті розглядається проблема європейського впливу й церковного розколу й у даному рефераті

ПОЧАТОК ЗАХІДНОГО ВПЛИВУ

Джерело цього впливу - невдоволення своїм життям, своїм положенням, а це невдоволення походило з утруднення, у якому виявився московський уряд нової династії і яке відгукнулося з більшим або меншим тягарем у всьому суспільстві, у всіх його класах. Утруднення складалося в неможливості впоратися з насущними потребами держави при наявних домашніх засобах, які давав існуючий порядок, тобто у свідомості необхідності нової перебудови цього порядку, що дала б недостававшие державі засобу. Таке утруднення не було новиною, не випробуваної за старих часів; необхідність такої перебудови тепер не вперше почулася в московському суспільстві. Але колись вона не приводила до того, що трапилося тепер. З половини XV в. московський уряд, поєднуючи Великороссию, всі живее почувала неможливість упоратися з новими завданнями, поставленими цим об’єднанням, за допомогою старих питомих засобів. Тоді воно й прийнялося будувати новий державний порядок, потроху розвалюючи питомий. Воно будувало цей порядок без чужої допомоги, по своєму розумінню, з матеріалів, які давало народне життя, керуючись досвідом і вказівками свого минулого. Воно ще вірило як і раніше в невикористані завіти рідної країни, здатні стати міцними основами нового порядку. Тому ця перебудова тільки зміцнювала авторитет рідної старовини, підтримувала в будівельниках свідомість своїх народних сил, харчувала національну самовпевненість. В XVI в. у російському суспільстві зложився навіть погляд на об’єднувачку Російської землі Москву, як на центр і оплот усього православного Сходу. Тепер було зовсім не те: неспроможність, що проривалася у всім, що існує порядку й невдача спроб його виправлення привели до думки про недоброякісність самих підстав цього порядку, змушували багатьох думати, що виснажився запас творчих сил народу й доморослого розуміння, що старовина не дасть придатних уроків для сьогодення й тому в неї нема чого більше вчитися, за неї не для чого більше триматися. Тоді й почався глибокий перелом у розумах: у московському урядовому середовищі й у суспільстві з’являються люди, яких гнітить сумнів, чи заповіла старовина всю повноту засобів, достатніх для подальшого благополучного існування; вони втрачають колишнє національне самовдоволення й починають оглядатися по сторонах, шукати вказівок і уроків у чужих людей, на Заході, усе більше переконуючись у його перевазі й у своїй власній відсталості. Так, на місце падаючої віри в рідну старовину й у сили народу приходить зневіра, недовіра до своїх сил, що широко розчиняє двері іноземному впливу

ЧОМУ ВОНО ПОЧАЛОСЯ

В XVII в. Важко сказати, отчого відбулася ця різниця в ході явищ між XVI і XVII вв., чому колись у нас не зауважували своєї відсталості й не могли повторити творчого досвіду своїх близьких предків: росіяни люди XVII в. чи що здавалися слабкіше нервами й скуднее духовними силами в порівнянні зі своїми дідами, людьми XVI і., або релігійно-моральна самовпевненість батьків підірвала духовну енергію дітей? Найімовірніше, різниця відбулася тому, що змінилося наше відношення до західноєвропейського миру. Там в XVI і XVII вв. на руїнах феодального порядку створилися більші централізовані держави; одночасно із цим і народною працею вийшов з тісної сфери феодального поземельного господарства, у яку він був насильно укладений колись. Завдяки географічним відкриттям і технічним винаходам йому відкрився широкий простір для діяльності, і він почав посилено працювати на нових поприщах і новому капіталі, міськ і торгово-промисловим, котрий вступив в успішне змагання з капіталом феодальним, землевласницьким. Обоє цих факту, політична централізація й міський, буржуазний индустриализм, вели за собою значні успіхи, з одного боку, у розвитку техніки адміністративної, фінансової й військової, у пристрої постійних армій, у новій організації податків, у розвитку теорій народного й державного господарства, а з іншого боку - успіхи в розвитку техніки економічної, у створенні торговельних флотів, у розвитку фабричної промисловості, у пристрої торговельного збуту й кредиту. Росія не брала участь у всіх цих успіхах, витрачаючи свої сили й засоби на зовнішню оборону й на годівлю двору, уряду, привілейованих класів з духівництвом включно, нічого не робили й нездатних що-небудь зробити для економічного й духовного розвитку народу. Тому в XVII в. вона виявилася більше відсталої від Заходу, чим була на початку XVI в. Отже, західний вплив вийшло з почуття національного безсилля, а джерелом цього безсилля була усе що очевидніше розкривалася у війнах, у дипломатичних відносинах, у торговельному обміні вбогість власних матеріальних і духовних засобів перед західноєвропейськими, що вело до свідомості своєї відсталості

ПОСТУПОВІСТЬ ВПЛИВУ

Західний вплив, наскільки воно сприймалося й проводилося урядом, розвивалося досить послідовно, поступово розширюючи поле своєї дії. Ця послідовність виходила з бажання, скоріше з необхідності для уряду погодити потреби держави, що штовхали убік впливи, з народною психологією й власною відсталістю, від нього що відштовхували. Уряд став звертатися до іноземців за сприянням, насамперед, для задоволення найбільш насущних матеріальних своїх потреб, касавшихся оборони країни, військового справи, у чому особливо сильно відчувалася відсталість. Воно брало через границю військові, а потім і інші технічні вдосконалення знехотя, не заглядаючи далеко вперед, у можливі наслідки своїх починань і не допитиваясь, якими зусиллями західноєвропейський розум досяг таких технічних успіхів і який погляд на світобудову й на завдання буття направляв ці зусилля. Знадобилися пушки, рушниці, машини, кораблі, майстерності. У Москві вирішили, що всі ці предмети безпечні для щиросердечного порятунку, і навіть навчання всім цим хитростям було визнано справою нешкідливим і байдужним у моральному відношенні: адже й церковний устав допускає у випадку потреби відступ від канонічних описів у подробицях щоденного побуту. Зате в заповітній області почуттів, понять, вірувань, де панують вищі, керівні інтереси життя, вирішено було не уступати іноземному впливу жодної п’яді

ПОЧАТОК РЕАКЦІЇ ЗАХІДНОМУ ВПЛИВУ

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » Церковний розкол у на територии колишнього СРСР . З'явився готовий твір.

Церковний розкол у на територии колишнього СРСР





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.