Цього років не змовкне слава. Пісня громадянської війни В роки Великої Вітчизняної війни моральні ідеали, затверджувані Михайлом Олександровичем Шолоховым, придбали особливе значення. У його військових кореспонденціях, нарисах «На Доні», «На півдні», «Військовополонені», «У козачих колгоспах», «Козаки», у розповіді «Наука ненависті» викривається антилюдський характер розв’язаної гітлерівцями війни, розкривається героїзм радянського народу, любов до Батьківщини, всеперемагаючий гуманізм. Відношення радянського народу до фашистів характеризує розмову, що передає письменник у нарисі «На півдні». Під час перестрілки з оточеною німецькою частиною молодий боєць сказав: «Видно, це ідейні фашисти, товариш лейтенант. Дивитеся - не хочуть здаватися».

«А от переб’ємо їх, тоді подивимося, що в них за ідея»,- відповів лейтенант. Після бою в захопленому обозі виявилися тюки з дитячим взуттям, відрізами матерії, жіночими пальто й іншим награбованим барахлом. «Ну от і вся їхня ідея, за яку вони боролися,- говорить лейтенант.- Ідея-Те їх цілком у мішок влізе, а подкладка в неї ситцева. Зрозуміло?

» Але розмова, що почув цей, старий колгоспник зі збурюванням втрутилася: «Не так ти говориш, синок, хоча ти й командир по чині! Не знаєш ти, що таке ідея, а от я тобі поясню. Грабіж, він так і називається грабежом. Грабують фашисти!» На відбитій у ворога території лейтенант Герасимов - герой розповіді «Наука ненависті» - побачив сліди хозяйничания гітлерівців і був приголомшений проявом нечуваного людиноненависництва

«Спалені вщент села, сотні розстріляних жінок, дітей, старих, знівечені трупи червоноармійців, що потрапили в полон, зґвалтовані й по-звірячому вбиті жінки, дівчини й дівчинки-підлітки…» А поруч - залиті кров’ю учнівські зошити й підручники. Непередавані мучення перетерпів Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 Герасимов, коли його, пораненого, взяли в полон гітлерівці

Але він усе виніс, біг, повернувся в лад, щоб мстити ворогам до переможного кінця. У самий розпал Великої Вітчизняної війни Шолохов приступився до роботи над романом «Вони боролися за Батьківщину». З 1943 року починають друкуватися в газетах першого розділу, а потім вийшли окремим виданням

В опублікованих главах розповідається про драматичний період відступу російських військ під натиском переважаючих сил супротивника. З важкими боями відходили російські воїни, а потім на смерть стояли під Сталінградом. У романі просто й правдиво відтворюється героїзм радянських солдатів, фронтовий побут, товариські бесіди, скріплена кров’ю нерушима дружба. Читач близько довідався й полюбив робітника-шахтаря Петра Лопахина, комбайнера Івана Звягінцева, агронома Миколи Стрельцова, сибіряка-бронебійника Якима Хортиць, єфрейтора Кочетыгова. У романі «Вони боролися за Батьківщину» глибоко розкритий російський національний характер, що яскраво виявився в дні важких випробувань

Героїзм російських людей у романі позбавлений зовні блискучого прояву й з’являється перед нами в скромному одіянні повсякденного, повсякденного побуту, боїв, переходів. Таке зображення війни приводить читача до висновку, що героїчне не в окремих подвигах, хоча й дуже яскравих, манливих за собою, а все фронтове життя - подвиг. Михайло Олександрович Шолохов - чудовий майстер слова, що зумів створити монументальні полотна народного життя, проникнути в щиросердечний мир людини, він веде серйозну розмову із читачем «без найменшої утайки, без найменшої фальші».