Чорний вечір. Білий сніг, Вітер, вітер! Вітер, вітер На всьому Божому світлі! А. Блок Олександр Блок пройшов величезний шлях від камерно-го поета, що оспівував «рожеву хмару мрій» і « мило-го воїна», «одягненого в срібло», до творця поеми «Дванадцять», з найбільшою силою що выразили страш-ную «музику руйнування» і тугу за іншою музикою,-музиці «нового століття», що «зійде серед всіх не-счастных поколінь». Поема «Дванадцять» - одне з найдужчих і з-тимчасових добутків російської поезії початку XX століття. Це неупереджений, об’єктивний щоденник револю-ционных подій

В основі добутку конфлікт, боротьба стара й нового, - боротьба двох «мирів». Ми на горі всім буржуям Світову пожежу роздуємо, Світова пожежа в крові - Господи, благослови! Поет виступає за творення в революції, а не за руйнування. Його тягне поезія революції, але лякає російський бунт, якого так боявся ще Пушкін. Поема «Дванадцять» вся побудована на контрастах: чорний вечір - білий сніг; чорна злість - свята зло-ба й т. буд. копіювання заборонене © 2005 Контрастні по своєму зображенню «буржуй на перехресті», «невеселий товариш піп» і идущие «дванадцять чоловік».

Автор співчутливо ставиться до червоноармійця Пет-Русі, що не злодій, не вбивця. Він іде розтрощувати старий мир. Коштує буржуй, як пес голодний, Коштує безмовний, як питання, И старий мир, як пес безрідний, Коштує за ним, піджавши хвіст. Ніщо не може протистояти стихії народної революції. Але творення складніше руйнування. Нравственно-эстетический конфлікт поеми - стіл-кновение добра й зла, майбутнього й минулого - укладений у самих людях

На авансцену вийшли насамперед обез-доленные й принижені. Автор співчуває ім. Але каж-дый чи здатний витримати іспит на звання нової людини? Революція зображена в Блоку із чи людським-цом, а не із кров’ю й убивствами

Революція Блоку не-сет добро й справедливість, тому що: Ніжною ходою надхуртовинним, Сніжним розсипом перлової, У білому віночку із троянд - Спереду - Ісус Христос. Остання фраза цілком пояснює, як революцион-ный тріумф відбився в християнському розумінні Олександра Олександровича Блоку. Наприкінці поеми ми бачимо вже не «голоту», а революційний народ, іду-щий у майбутнє «державним кроком».

У цьому добутку показане сприйняття Жовтня поетом-інтелігентом. Не будучи революціонером, соратником більшовиків, «пролетарським» письменником або «вихідцем з низів», Блок прийняв революцію, але він прийняв Жовтень як фатальну неминучість, як непро-твратимое подія історії, як свідомий вибір російської інтелігенції, що наблизила тим самим ве-радію національну трагедію. Звідси сприйняття Блоком революції як возмез-дия старому миру. Революція - це відплата колишньому класу, що панував, відірваної від народу интел-лигенции, рафінованої, «чистої», у значній мірі елітарній культурі, носієм і творцем до-торою він був сам