Обидва процеси вимагають великої витрати тепла, участі специфич ферментів, білків, іонів Са й Р, регулюється гормоном і вітамінами, що утворився органич. матрикс володіє ферментат. активністю. Є спец. ферменти, які активують процеси осадження хв. в-у на органічному матриксе, ставиться лужна фосфатоза. Вона має властивість звільняти неорганічний фосфат з орган. з’єднань. Цей Р взаємодіє із Са, утвориться Р - Са солі, які відкладаються там, де діє цей фермент (це гіпотеза Робисона) . На її основі сольовий склад крові й кістки слини й тв. тк. зуба, нах-ся в рівновазі, а фермент - лужна фосфатоза - викликає перенасичення, необхідне для осадження минер. солей. Дана гіпотеза не може пояснити, чому лужна фосфатоза, що втримується у всіх тканинах і рідинах організму, не сприяє мінералізації цих тканин.

Доведено, що процес мінералізації ингибируется пирофосфатом, а фермент пирофосфорилаза, що розчіплює пирофосфат, знімає це ингибирование. Пирофорилаза є присутнім тільки в мінеральних тканинах, тому мінералізація характерна тільки для цих тканин, не не характерна для всіх інших тканин, де є практично все компоненти, необхідні для мінералізації, не немає пирофосфорилази.

Pages: 1 2 3 4 5