Уникши небезпеки (від печенігів під м. Васильєвим), Володимир побудував церкву й улаштував велике святкування, наваривши меду триста мір. І ськликав бояр своїх, посадників і старійшин із всіх міст і всяких людей багато, і роздал бедним триста гривень. Святкував князь вісім днів, і вернувся в Київ у день Успенья святої Богородиці, і тут знову влаштував велике святкування. сзивая незліченна безліч народу. Бачачи ж, що люди його християни, радувався душів і тілом. І так робив постійно.

І тому що любив книжкове читання, то почув він один раз Євангеліє: «Блаженні милостиві, тому що помилувані будуть; і ще: «Не збирайте собі ськарбів на землі, де моль винищують і злодії підкопують, але збирайте собі ськарбу на небі…» «Благотворящий бедному позичає Богові». Повелів Володимир усякому жебракові й бедному приходити на князівський двір і брати все, що потрібно, питво і їжу й зі ськарбниці грошима. Улаштував він і таке: ськазавши, що «немічні й хворі не можуть добратися до двору мого», наказав спорядити воза й, наклавши на них хліби, м’ясо, рибу, різні плоди, мед у бочках, а в інших квас, розвозити по місту, запитуючи: «Де хворий, жебрак або хто не може ходити?» І роздавали тим все необхідне.

(«Повість минулих літ»)