У березні 1900 відбулося особисте знайомство Андрєєва з Горьким. Схвильовано Горький розповідав про це побачення, про свою розмову з Андрєєвим: «Одягнений у стареньке пальто-тулупчик, у волохатій баранячій шапці набекрень, він нагадував молодого актора української трупи. Гарна особа його здалося мені малорухомим, але пильний погляд темних очей світився тією посмішкою, що так добре сіяла в його оповіданнях і фейлетонах. Не пам’ятаю його слів, але вони були незвичайні, і незвичайний був лад збудженого мовлення… Мені здалося, що це здоровий, неземно весела людина, здатний жити, посміюючись над негодами буття. Його порушення було приємно…» (М. Горький, Леонід Андрєєв

У кн: «Книга про Леоніда Андрєєві», изд. З. И. Гржебина, Берлін, 1922, С.8-9). Відносини між М. Горьким і Л. Андрєєвим прийняли характер «серцевої дружби», і це зіграло вирішальну роль у літературній долі молодого письменника. М. Горький залучив його до співробітництва в «Журналі для всіх» і літературно-політичному журналі «Життя», органі демократично настроєних письменників-реалістів, увів у літературний кружок «Середовище». Гіркий рекомендував Андрєєва як «дуже милої й талановитої людини» учасникам «Середовища» - московської співдружності письменників-демократів, куди входили Н. Д. Телешов, И. А. Бунін, В. В. Вересаєв, А. С. Серафімович, С. А. Нейденов, И. А. Белоусов і інших. На «Середовищах» бували Чехов, Горький, Короленко, Куприн, Блукач, Шаляпін, артисти Художнього театру, художники Васнецов, Левитан, Головін. Також Горький організував на власні засоби видання першої його книги «Оповідання» (1901), протягом багатьох лет залишався доброзичливим і вимогливим його критиком

Pages: 1 2