Цю порівняно невелику поему Сергій Єсенін закінчив у двадцять п’ятому років - це рік його смерті. Роздуму про «дні, розтрачених дарма», невпорядкованість особистого життя − всі allsoch. ru 2001-2005 це важким тягарем лягало на душу поета. По початку він позитивно сприймав революції, сподіваючись на поліпшення життя такий милої його серцю селу, але пізніше, як і багато діячів культури й мистецтва, розчарувався в новій владі

Сама структура поеми, ритм і стиль разюче відрізняються від добутків раннього періоду його творчості. Останні - написані набагато більше яскравіше, живее, красочнее. Тоді Єсенін вірив у світле майбутнє, чого не скажеш про нього за якийсь час до смерті - це й пияцтво, і лікарня, і неадекватне поводження. В «Чорній людині» поет буквально виливала душу: «Сам не знаю, звідки узявся цей біль …

Обсипає мозки алкоголь». «…читає мені життя якогось пройдисвіта й забулдыги, наганяючи на душу тугу й страх» − можна припустити, що Єсенін писав про себе, осмислюючи пройдений життєвий шлях. Як доказ можна привести такі рядки: «Був він витончений, до тому ж поет… і якусь жінку, сорока із зайвим років, називав кепською дівчинкою й своею милою». А от слова про Рязань, де народився й виріс Єсенін: «…

може, у Рязані, жил хлопчик у простій селянській сім’ї, желтоволосый, із блакитними очами». Дійсно не по собі стає від абстрактного образа «чорного» людини: «Чорна людина, чорна, чорна, чорна людина… спати мені не дає всю ніч… Водить пальцем по мерзенній книзі й, гугнявлячи треба мною, як над покійним чернець…

». Для створення атмосфери безвихідності, автор використовує оксюморони: «…десь плаче нічний лиховісний птах»; «сніг до диявола чистий». Дуже дивує й наявність неологізмів, що властиво, головним чином, футуристам: «Копытливый стукіт».

На мій погляд, цілком справедливо назвати поему «Чорна людина» лементом Есенина, що гине душі,, це реквієм по залишеній за життю. Однак зрозуміти цей добуток зможе далеко не кожний, воно занадто унікально, занадто насичено болем і гіркотою. Єсенін, я вважаю, як ніхто інший смог розповісти, що з людиною робить життя

Автор твору: Саркисян Микола