Час, у яке створювалися ранні романтичні твори Горького, було важким і невизначеним: над країною згущалися револю-ционные хмари, були загострені до межі всі соціальні протиріччя. Кращі письменники-реалісти того часу А. П. Чехов, И. А. Бунін, А. И. Ку-прин із граничною правдивістю зображували той період у своїх произведе-ниях. Гіркий же в цей час заявляє про необхідність пошуків нових шляхів у літературі: «Завдання літератури - запам’ятовувати у фарбах, у словах, у зву-ках, у формах те, що є в людині найкращого, гарного, чесного, бла-городного. Зокрема, моє завдання - будити в людині гордість самим собою, говорити йому про те, що він у житті - найкраще, саме святе…

» В 1894 році він написав своє знамените оповідання «Баба Изергиль», у кото-рій увійшли дві чудові легенди: легенда про Ларре й легенда про Данко. Тема вільної людини - головна тема всього добутку, але в ле-генде про Данко вона розглядається в несподіваному ракурсі. Для письменника поняття «воля» пов’язане з поняттям «правда» і «подвиг». Гіркого инте-ресует не «воля» «від чого-небудь», а воля «в ім’я». Легенди створювалися людьми з давніх часів

У яркою, образної фор-мі вони розповідали про героїв і події, доносячи до слухача або читача народну мудрість, народні сподівання й мрії. Гіркий використовує чи жанр-тературной легенди, тому що він, як не можна краще, підходив для його за-мысла: коротко, схвильовано, яскраво оспівати все краще, що може бути в че-ловеке. Найбільше письменник обурювався проти егоїзму, користолюбства, са-молюбования й гордині

У своєму улюбленому романтичному герої Данко він підкреслює, насамперед, людинолюбство, доброту, бажання пожертвувати собою заради щастя свого народу. Починається легенда своєрідним зачином: «Жили на землі за старих часів одні люди, непрохідні ліси оточували із трьох сторін табори цих людей, а із четвертої - був степ». Дуже схоже на казку

Тривожну й поучи-тельную. Щоб показати в якому важкому положенні виявилися люди, Горь-Кий створює лиховісний образ дрімучого лісу, по якому змушені вони пробиратися, тікаючи від ворогів: «…кам’яні дерева стояли мовчачи й непід-вижно вдень у сірому сутінку й ще щільніше зрушувалися навколо людей по ве-черам, коли загорялися багаття… А ще страшней було, коли вітер бив по вершинах дерев і весь ліс глухо гудів, точно загрожував і співав похоронну пісню тим людям…» У цьому мороці й страху особливо яскравим і бажаним ка-жется поява Данко, що повів людей з боліт і мертвого лісу

Автор піднімає в легенді й тему невдячної, примхливої юрби, адже люди, потрапивши в самий густий морок лісу й драговина боліт, накинулися на Данко з докорами й погрозами. Назвали його «незначним і шкідливим челове-кому», вирішили вбити його. Однак юнак простив людям їхній гнів і несправед-ливые докори. Він вирвав із грудей серце, що горіло яскравим вогнем люб-ви до цих же людей, і освітив ним шлях: «Воно (серце) палало так яскраво, як сонце, і яскравіше сонця, і весь ліс замовчав, освітлений цим смолоскипом вели-який любові до людей…

» Учинок Данко можна назвати подвигом, тому що подвиг для Горького - це вищий ступінь волі від любові до себе. Герой гине, але іскри його гарячого серця й сьогодні висвітлюють шлях до правди й добра. У композиції оповідання «Баба Изергиль» легенда про Данко є третьою, фінальною частиною. Вона завершує авторські міркування про сенс людського існування, дає відповідь на питання: «Заради чого варто жити й боротися?» Ця третя частина добутку протистоїть першої, де даний образ рє-бялюбца й гордія Ларры.

Данко й Ларра - антиподи, вони обоє молоді, силь-ны й гарні. Але Ларра - раб свого егоїзму, і від цього він самотній і отвер-дружин усіма. Данко ж живе для людей, тому по-справжньому безсмертний

Горький не випадково вводить в оповідання образ оповідачки. Ста-Руху Изергиль - носителька й виразниця народної правди. Крім того, у письменника з’являється можливість зрівняти реальне життя з миром легенд. Баба Изергиль, оповідання про долю якої займає центральне композиційне місце твір з оллсоч © 2005 у повісті, пережила в молодості й долю Ларры, і долю Данко. Це, на думку письменника, краще свідчення того, що в житті кожної людини є місце й для індивідуалізму, і для подвигу

Оповідачка легенди про Данко - теж романтичний герой, ідеал її життя - воля. Але її особистий егоїзм, життя для коханої людини й себе, робить її схожої на Ларру. І от фінал її життя: перед нами висохла бесплот-ная баба із чорними провалами очниць, але із червоною ганчіркою на голові - символом полум’яного преклоніння перед такими героями, як Данко. У своїй легенді Горький майстерно використовує художньо-образотворчі засоби: гіперболу («У лісі стало так темно, точно в ньому зібралися відразу всі ночі…»); уособлення («…

велетні-дерева… гуде-ли сердиті пісні», «…болото… роззявляло свою жадібну гнилу пащу…

»); яскраві епітети («…холодний вогонь»; «отрутний сморід», «блакитні воздуш-ные квіти»). У тексті легенди багато окличних речень, рито-рических питань і многоточий, тобто умовчань

Все це передає на-пряженный і схвильований тон оповідання. Фінальні слова, говорячи-щие про подвиг Данко, звучать твердо, піднесено, голосно. Легенда про Данко зробила на мене дуже велике враження: тут не тільки ясна й гарна мова, не тільки цікавий, захоплюючий сюжет, але й глибина філософської думки, глибина узагальнення. Не сомнева-юсь, що цьому невеликому добутку призначений торкати серця багатьох поколінь людей, адже воно змушує задуматися над змістом людської діяльності, сенсом життя взагалі.