Половина віршів «Горя від розуму» увійшла в прислів’я, як і пророкував А. С.Пушкін, про байки Крилова не-чого й говорити. Але в російській літературі існує ще одне джерело афоризмів - роман И. С.Тургенєва «Батьки й діти». Може бути, це не такий богатый ис-точник, як вірші Грибоєдова й байки Крилова, може бути, афористичность висловлень Базарова й інших героїв роману не так широко ввійшла в наш мовній обі-хід, але й жанр філософського роману Тургенєва - це не жанр комедії або байки. І все-таки… «Природа не храм, а майстерня». Весь лад рому-на заперечує цю базаровскую філософію

Сам Базарів до кінця добутку приходить до усвідомлення своєї помилки. .Але фраза залишилася, а друга половина її (« че-ловек у пий працівник») не раз видавалася за синонім горьковского: «Людина - це звучить гордо». Добре, звичайно, що інше висловлення Базаро-Ва, усім відомі слова про чималого хіміка (« пороти-дочный хімік у двадцять разів корисніше всякого поета»), не стало керівництвом до дії для сучасних діячів прогресу. Втім…

Забута нині дискусія про фізиків і ліриків у пору науково-технічної рево-люции років двадцять-тридцять назад проходила під цим знаком. Дивно точно і ємко сформулював Тургенєв вустами свого героя credo фізіологів. «Ми з тобою ті ж жаби», - пояснює Базарів двірським мальчиш-кам фізіологію людини

Лиховісний зміст цієї фра-зы розкрився на початку XX століття, коли «Фатальні яйця» і «Собаче серце» Булгакова показали весь жах такого підходу до природи й людини. Афоризми Базарова про виховання людини, про пси-хологии й складного щиросердечного життя, що він у на-чалі свого поприща схильний було заперечувати, теж не-сут у собі пугающе-пророчий зміст, неясний, конеч-але, для героя, але предчувствуемый автором. «Люди що дерева в лісі»… Звідси один крок до знаменитого: «Ліс рубають - друзки летять».

Отож, якщо первісна людина бачила в дереві дріаду, у струмку наяду, тобто душу, то від фізіолога Базарова, що не бажає бачити душу в самій людині, один крок до якого-небудь робота. І цілком у дусі цієї логіки відношення Базарова до любові. У жаб хіба є любов?

А ми з тобою ті ж жаби. Виходить, немає таємничих відносин між чоловіком і женщи-ной. Воля думки теж ні до чого. Вільно не мис-лят уже ні жінки, ні чоловіка

Втім, для себе Базарів залишає деяку недосяжну для інших висоту. Відомо його висловлення: «Коли я зустріну людини, що не спасувала б переді мною, тоді я зміню свою думку пр самому себе». Виходить, «ми з те-бій ті ж жаби», «тварини тремтячі», а Базарів-Те, виявляється, «право має», говорячи словами іншого «надлюдини», що уже не жаб « распласты-вал», а людини вбив. І для Раскольникова людина теж була жабою, «ушию». Втім, деякі інтерес-ные в анатомічному відношенні екземпляри подоб-ным надлюдинам навіть дуже подобаються

«Отаке багате тіло! Хоч зараз в анатомічний театр» - так оцінює Базарів прекрасний екземпляр «тої ж жаби»: Одинцову. Колись ми писали сочи-нение на тему: «Чому Одинцова не відповіла на лю-бовь Базарова?». А ви б відповіли на «любов» инди-видуума, що хтиво прикидає, як краще пустити вас під скальпель? Як і слід було сподіватися, природа зуміла помститися за себе, «жаба» виявилася не «твариною тремтячою», а « царівною-жабою», таємницю якої Базарів не осяг, «спасувавши» перед природою й величчю Вселеної

Зміркував герой Тургенєва до-вільно-таки пізно, що він «атом», «математична крапка». Раніше він готовий був відмовитися навіть від неба («Я дивлюся в небо тільки тоді, коли хочу пчихнути»), а тепер побачив, що «може бути, точно, усяка людина - загадка». Останній афоризм у житті Базарова - його слова, звернені до Одинцової: «Дуньте на вмираю-щую лампаду, і нехай вона згасне». Поэтично. І слова ці сказав уже не той Базарів, що гордо провозг-лашал: «Рафаель гроша мідного не коштує».

И не той Ба-Зарів, що рекомендував «не говорити красиво». Страшне, згубне осліплення, за яке герой по^-платився життям, - доля тих, хто зазіхає на загадку життя, доля, передвіщена автором великого роману. Але в мене є улюблений герой у цьому добутку й улюблений афоризм

Це ключові слова роману, про-изнесенные ключовим героєм, Павлом Петровичем: «Матеріалізм, що ви проповідуєте, був уже не раз у ході й завжди виявлявся неспроможним». Про цьому й написаний роман Тургенєва. У романі показано, як зазнала краху передова теорія, виражена в афо-ризмах, тому що ніякі розумники й сверхчеловеки не зможуть зрозуміти «живе життя», а тим більше сформулиро-вать її сутність у двох хльостких словах. Як бачимо, засобу вираження авторської позиції в романі різноманітні. Це й композиція произведе-ния, і авторські характеристики, і коментарі, і деталь (найчастіше символічна), і пейзаж

Мотиви й образи попередньої літератури створюють своеоб-різний интертекст (літературний і міфологічний контекст) роману, що допомагає виявити Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру авторську по-зицию. По-різному можна інтерпретувати таке, здавалося б, точна і ясна назва роману («Ні батьки, ні діти», дотепно помітила Тургенєву одна читачка). І все-таки цей роман назавжди останет-ся одним із самих загадкових добутків світової літератури