Свою п’єсу «Вишневий сад» сам А. П. Чехов називав комедією. Але п’єса-то сумна!.. Так у чому ж справа? Як відомо із самого початку, маєток приречений; приречені і герої - Раневська, Гаєв, Аня і Варя - їм не на що жити, не на що сподіватися. Запропонований Лопахіним вихід для них неможливий. Усе для них символізує минуле, якесь давнє, прекрасне життя, коли все було легко і просто, навіть вміли сушити вишню і возами відправляти в Москву… Але тепер сад зостарився, урожайні роки рідкі, способи готування вишні забуті… Постійне неблагополуччя почувається за всіма словами і вчинками героїв… І навіть надії на майбутнє, висловлені одним із самих діяльних героїв Лопахіним, непереконливі. Непереконливі і слова Петі Трофімова: «Росія - наш сад», «треба працювати». Адже сам Трофімов - вічний студент, що ніяк не може перейти до якої-небудь серйозної діяльності. Неблагополуччя й у тім, як розвиваються відносини між героями (Лопахін і Варя кохають один одного, так чомусь не створюють сім’ю), і в їхніх розмовах.
Кожний говорить про те, що його цікавить у цей момент, і не слухає інших. Героям Чехова властива трагічна «глухота», тому у діалогах змішується важливе і дрібне, трагічне і дурне. Адже у «Вишневому саду», як і в житті, перемішані обставини трагічні, драматичні і комічні. Скрізь видний розлад, навіть у тім, що слуги поводяться, як добродії. Фірс говорить, порівнюючи минуле і сьогодення, що «усе вроздріб». Характерно і те, що його забувають у маєтку… А яким є символічним - «звук струни, що лопнула»! Якщо натягнута струна - готовність, рішучість, дієвість, то струна, що лопнула, - кінець. Правда, є ще неясна надія, адже повезло ж сусідньому поміщикові Сімєонову-Пищику: він не краще інших, а у нього то глину знайшли, то пройшла залізниця… Життя трагічне, непередбачене і смішне - про це і говорить Чехов у своїх п’єсах. І тому так важко визначити їхній жанр - адже автор одночасно показує усі сторони нашого життя…
Збережи - » Звук струни, що лопнула («Вишневий сад» А. П. Чехова) . З'явився готовий твір.