Зображення столичного й помісного дворянства в романі Олександра Пушкіна «Євгеній Онєгін» – Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Петербург того часу був теперішнім центром культурного й політичного життя, місцем, де жили кращі люди Росії. Там «блищав Фонвізін, друг волі», скоряли публіку Княжнін і Істоміна. Автор добре знав і любив Петербург, а тому він точний в описах, не забуваючи ні «про сіль світської злості», ні про «необхідних дурнів», «накрохмалених нахабах» і тому подібному. Петербург явно орієнтований на західний спосіб життя, і це проявляється й у моді, і в репертуарі театрів, і в достатку «іноплемінних слів». Життя дворянина в Петербурзі з ранку до ночі наповнена розвагами, але при цьому «одноманітна й строката». При всій своїй любові до північної столиці Пушкін не може не відзначити, що саме вплив вищого петербурзького світла, прийняті в ньому система виховання й утворення й спосіб життя накладають незгладимий відбиток на свідомість людини, роблячи його або порожнім і нікчемним, або передчасно розчарованим у житті. Головний герой роману, Євгеній, звичайно ж, столичний житель, навіть незважаючи на те що він стоїть на сходинку вище світського суспільства.

Очами жителя Петербурга показана нам Москва – «ярмарок наречених». Москва провінційна, у чомусь патріархальна. Якщо при описі Петербурга поет використовує велике

Кількість дієслів, то образ Москви складається з іменників, що на художньому рівні підкреслює нерухомість цього міста. І дійсно, з того моменту, як мати Тетяни Ларіній покинула столицю, у ній, по суті, нічого не змінилося:

Але в них не видно зміни

У них усе на старий зразок…

Описуючи московське дворянство, Пушкіна найчастіше саркастичен: у вітальнях він помічає «нескладну вульгарну дурницю» і зі смутком відзначає, що в розмовах людей, яких зустрічає у вітальні Тетяна, «не спалахне думки в цілу добу».

Сучасна поетові Росія – Росія сільська, і Пушкін підкреслює це грою слів в епіграфі до другого розділу. Імовірно, тому галерея персонажів помісного дворянства в романі найбільш представницька. Помісні дворяни живуть життям, розпорядок якого заведений раз і назавжди багато років тому. У покоях свого дядька Онєгін знаходить «календар осьмого року», тому що «старий, маючи багато справ, в інші книги не дивився». У їхньому житті нічого не відбувається, один день схожий на іншій. Відрізняється від інших поміщиків, мабуть, лише Ленский, «з душою прямо геттингенской», та й то тому, що утворення Володимир одержує в Німеччині. Втім, Пушкін передбачає, що, не загинь Ленский на дуелі, він міг би через двадцять років повторити життя старого Ларіна або дядька Онєгіна:

Довідався б життя насправді,

Подагру в сорок років мав,

Пив, їв, нудьгував, товстів, хирів

И нарешті у своєї постеле

Помер б посередині дітей,

Плаксивих бабів і лікарів.

З іронією Пушкін описує й світське сільське суспільство, що зібралося в будинку Ларіних. Не випадково деяких гостей автор наділяє прізвищами персонажів п’єс Фонвізіна. Провінційне дворянство багато в чому смішно, смішний і жалюгідний і коло їхніх життєвих інтересів. Сільське життя розташовує, на думку Пушкіна, до того, щоб з миру романтичних мрій перейти в мир буденних турбот. Але невипадково саме в середовищі помісного дворянства з’являється «милий ідеал» Пушкіна – Тетяна Ларіна, у вихованні й утворенні якої сполучені традиції високої освіченості й народної культури. Саме помісне дворянство живе в безпосередній близькості до народу, а тому в ньому, імовірно, закладена ідея відродження

Збережи - » Зображення столичного й помісного дворянства в романі Олександра Пушкіна «Євгеній Онєгін» – Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” . З'явився готовий твір.

Зображення столичного й помісного дворянства в романі Олександра Пушкіна «Євгеній Онєгін» – Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.