Після того як французи залишили Москву й рушили на Захід по старій Смоленській дорозі, їхнє військо рухалося по ті ж шляхи, яким прийшло в Росію, тому замість рясних, урожайних земель їх зустрічали випалені поля й розорені села. Військо тануло на очах: голод і хвороби переслідували його. Через неповороткі обози з награбованим у Москві майном військо рухалося повільно, остаточно збивши лад. Але не голод і хвороби, а безліч партизанських загонів, що успішно нападали на обози й навіть цілі загони французів, знищувало французьке військо. Партизанські загони сильно розрізнялися: “були партії, що перейняли всі прийоми армії, з піхотою, артилерією, штабами, зі зручностями життя; були одні козачі, кавалерійські; були дрібн, збірні, піші й кінні, були мужицькі й поміщицькі…

був дячок, що взяв кілька сотень полонених. Була старостиха Василиса, що побила сотні французів”. Були партизани, що ставилися до пійманих французів як до військовополонених, з належною повагою, були ті, які безжалісно вбивали їх за руйнування своїх сіл, будинків або заради багатого видобутку. У частині роману “Війна й мир”, що розповідає про партизанську війну, описані події всього лише неповних двох днів, але скільки реалізму й трагічності в цьому оповіданні! Саме тут показана смерть, несподівана, дурна, випадкова, жорстока й несправедлива

Про смерть князя Андрія, навіть про смерть Элен і старого Безухова ми довідаємося побічно. Герой на мінуту залишає вмираючого й уже не бачить його смерті. Автор просто констатує факт. А смерть Пети Ростова, так швидка й несподівана, відбувається на очах Денисова й Долохова. Ця смерть просто й коротко описана читачам

Цим збільшується суворий реалізм опису. От вона, війна. Навіть вид Бородінського поля, засіяного трупами й пораненими, не викликає такого важкого враження

Толстой дає відчути читачеві, що війна це коли вбивають. Вона жахлива, неприйнятна, протиприродна. Заради чого?

Навіщо звичайній людині вбивати хлопчиська, нехай з ворожого стана, що висунувся через свою недосвідченість і хоробрість? Навіщо людині вбивати іншої людини? Чому Долохов так спокійно вимовляє вирок десятку полонених людей: “Брати не будемо!

”? Ці питання ставить Толстой перед читачами. Отямитеся, люди, перестаньте вбивати заради вбивства, заради грошей, заради чого б те не було! Явище copyright