Поему Блоку Дванадцять довгий час уважали добутком, присвяченим винятково Жовтневої революції, не сприймаючи того, що приховано за символами, не надаючи значення тим питанням, які були порушені в ньому автором. Багато письменників, як російські, так і закордонні використали символи, вкладаючи з їхньою допомогою глибокий зміст у самі звичайні, здавалося б, нічого не значущі сцени. Так, у Фета квітка це жінка, птах душу, а коло інший світ, знаючи ці тонкості, лірику поета починаєш розуміти зовсім по - іншому

Так само як Брюсов, Соловйов, Білий і інший представники літературного напрямку за назвою символізм, Олександр Олександрович Блок уживає у своєму добутку багато символів: це й імена, і числа, і кольори, і погода. У першій частині поеми Дванадцять відразу ж впадає в око наступний контраст: чорний вечір і білий сніг. Швидше за все, це не просто найбільш виразні визначення, які автор вирішив використати, а виходить, подібне протиставлення має певний сенс. Два протилежних кольори можуть означати тільки розкол, поділ. Далі знову згадуються ці прикметники: чорне небо, чорна злість, білі троянди; і раптом з’являється червона гвардія й червоний прапор. Вони кольори крові. Виходить, що при зіткненні відбудеться кровопролиття, а воно вже зовсім близько над миром піднімається вітер революції. Мотив бури важливий не тільки в розумінні настрою людей, він дозволяє розглядати християнську тематику, як свідоме перекручування Біблії. Дванадцять чоловік дванадцять апостолів, серед них Андрюха й Петруха, а навкруги вогні, як у пеклі, люди ж послідовників, що символізують, Христа, більше схожі на каторжників, до того ж вони вільні від віри в Бога. А спереду крізь хуртовину йде Ісус Христос, тримаючи в руках кривавий прапор

Пурга, по Пушкіну весілля відьми або похорон домовика, а Христос син Божий, що прийняв мученицька смерть за гріхи людські, не може призивати до насильства. По видимому сам диявол веде за собою апостолів. Люди знають, що де - те поруч перебуває лютий ворог, але вони не бачать біса, якому, пущені наосліп кулі, не можуть заподіяти ніякої шкоди. А за людьми шкутильгає пес земне обличчя риса, у такому виді Мефистофель був Фаустові в Ґете. Голодний пес стежить за тим, щоб апостоли рухалися в потрібному напрямку й не вийшли із царства мертвих. У такий спосіб революцію і її вершителів благословляє зовсім не Бог, а сатана. У поемі важлива також символіка імен. Героїня Дванадцяти, Катька, з’являється на сцені в другому розділі, щоб загинути в шостий разом зі святою Руссю від рук невіруючих

Як не дивно, Блок дає тієї, що впала так низько, що навіть каторжники нехтують неї, таке світле ім’я: Катерина значить чиста. Але так і мабуть, адже вона символізує Росію, вона самий позитивний персонаж поеми Дванадцять. Так само як Катерина із Грози Островського або Катюша Маслова з Воскресіння Толстого, Катька впадає в гріх, але вона все - таки залишається святий, як наша Русь, увергнута в кривавий бій між минулим і майбутнім. Ще Катьку можна розглядати як Коломбину, тоді Петруха перетворюється в Пьеро, а все происходящее в Петрограді починає нагадувати лялькову комедію в балаганчике. Тоді стають зрозумілими незграбні рухи іграшок, яких смикають за ниточку невидимі руки. Частівки в третьому розділі й балаганний вірш у четвертій лише підсилюють це враження. А патруль продовжує обхід, і всюди йому чуються гуркоти грому, що попереджають про наближення Грози

И лише один Петька почуває негарне, його засмучує смерть Катьки, лякає стихія, що розігралася. Але товариші його йдуть і йдуть уперед, прагнучи відскіпатися від старого миру. Підходить час дванадцятої глави, вона сама складна. Нею закінчується поема, але питання, поставлені автором, залишаються без відповіді. Хто ці двенадцатькуда вони идути чому поперед всіх цей дивний Ісус Христос у білому вінці із троянд і із червоним флагомблок дозволяє читачам самим розібратися в цьому, а в заключній частині він збирає разом все найважливіше й допомагає нам проникнути поглядом крізь хуртовину й імлу, щоб ми зрозуміли Таємницю. У такий спосіб стає зрозуміло, що літературна символіка здатна тонко виразити симпатію до героя або особистий погляд автора на що - те важливе. Блок використає неї у всій повноті, роблячи посилання на добутки інших письменників або оперуючи зрозумілими без усяких пояснень образами, такими, як кольори, стихія вітру

Поема Дванадцять повна загадок і одкровень, вона змушує замислюватися над кожним словом, кожним знаком з метою правильно розшифрувати його. Це добуток гарний ілюструє творчість Олександра Блоку, по праву занимающего своє місце в ряді знаменитих символістів

У Дванадцятьох Блок запам’ятав образ тієї революції, у яку він вірив, що відкрилася йому в загравах пожеж, у заметілях, у подиху Росії. Автор показав у своїй поемі революцію як очисна пожежа, у вогні якого все старе повинне бути знищене:

Ми на горі всім буржуям

Світову пожежу роздуємо,

Світова пожежа в крові

Господи, благослови!

У кожному рядку ми чуємо музику революції, ту, котру Блок призивав слухати всім тілом, всім серцем, всім свідомістю. Але вона в нього вже не незрозумілий і ледь чутний гул, як у ранніх віршах, а потужна симфонія часу: сміх і плач хуртовини, обривки революційних пісень, постріли, кроки червоноармійців

Творчий метод Блока-символіста яскраво проявляється й у цьому його добутку: саме за допомогою символів автор показує що відбувається. Старий, прогнилий мир, представниками якого стають у Блоку буржуй на перехресті, довгополий піп, реакційний інтелігент, презирливо названий витією, уособлений у поемі вуличним псом:

И старий мир, як пес безрідний,

Коштує за ним, піджавши хвіст. Або:

Старий мир, як пес паршивий,

Провалися поколоброджу!

Блок показує післяреволюційний хаос і анархію як неминучий процес, що супроводжує великому ламанню. Сама революція показана в поемі в узагальнено-символічному образі всесвітнього вітру, заметілі, що уривається в життя обивателя:

Чорний вечір

Білий сніг

Вітер, вітер!

На ногах не коштує людина

Це стихія, нехай очисна, але безжалісна, руйнівна. І її представниками стають дванадцять червоноармійців. Про кожне з них окремо не сказано нічого, але разом вони сила, що зруйнує мир до основанья. Самі ж вони досить смутно усвідомлюють, яка їх ціль. Автор показує на початку поеми, як багато в них загального зі звичайними кримінальниками:

У зубах цигарка, прим’ятий картуз,

На спину б треба бубновий туз

Їхнє просування по вулиці повинне стати символом їхньої еволюції. На першому етапі свого шляху дванадцять з’являються анархістами, руйнівниками. Їм нічого не варто пальнути у святу Русь. У них є тільки їхня свята злість, але немає організованості. Їх веде ненависть, а не любов до людей. Їх тягне воля эх, без хреста. Їхній рух стихійно, інстинктивно й гибельно порию не тільки для ворогів. У них немає Бога у вищому змісті цього слова: стара релігія релігія рабів для них неприйнятна, а нову вони ще не знайшли. І отут автор показує безглузде, нічим не виправдане вбивство це кульмінація дії поеми. Після її в оповіданні все міняється. Внутрішнє потрясіння змушує героїв усвідомити своє призначення, відкинути анархістський і несерйозний підхід до своєї революційної діяльності. Зникають грайливі репліки, сторонні розмови, рядки здобувають строгість, карбованість ритму:

Революційний тримаєте крок!

Невгамовний не дрімає ворог!

И далі дванадцять героїв ідуть уже державним кроком тобто вони повністю усвідомлюють свою відповідальність за долю країни:

В очі б’ється Червоний прапор

Лунає Мірний - крок

Будучи раніше частиною стихії, відтепер дванадцять повинні самі боротися з нею. Однак до самого кінця вони йдуть без імені святого, а виходить, не розуміючи й не приймаючи остаточно ідеалів нового життя. І тоді Блок виводить фігуру Христа, що веде героїв із кривавим прапором:

И за хуртовиною не бачимо,

И від кулі непошкоджений,

Ніжною ходою надхуртовинної,

Сніжним розсипом перлової,

У білому віночку із троянд

Спереду Ісус Христос

Образ Христа не піддається однозначному тлумаченню. Чи то це ще не впізнаний і не визнаний Бог, вождь, чи те не видима в заметілі жертва, чи те німий свідок і суддя. Чи навмисно ні, автор залишив недоговореним це у своїй поемі. Вирішувати самому читачеві і його часу

У поемі Дванадцять Блок виступив також і як реформатор в області художньої форми. Зміну звичайної манери він обґрунтував тим, що писати про новий, про революційний необхідно новим мовою. Тому добуток являє собою разючий контраст у порівнянні з написаним раніше.

Pages: 1 2

Збережи - » Значення символічних образів у поемі А. Блоку «Дванадцять» . З'явився готовий твір.