Головному героєві оповідання дуже повезло: у класні керівники йому дісталася розумна, тонка, чуйна й чуйна жінка. Бачачи тяжке становище хлопчика й разом з тим - його здатності, тягу до знань, вона постійно вживає спроби допомогти йому. Те Лідія Михайлівна намагається посадити свого учня за стіл і досита нагодувати, то посилає йому посилки з їжею. Але всі її хитрості й старання пропадають даром, тому що скромність і почуття власного достоїнства головного героя не дозволяють йому не тільки зізнатися у своїх проблемах, але й прийняти подарунки. Лідія Михайлівна не наполягає - вона поважає гордість, однак постійно шукає нові й нові способи, щоб допомогти хлопчикові. Зрештою, маючи престижну роботу, що не тільки добре неї годує, але й дає їй житло, учителька французької мови зважується на “гріх” - вона сама втягує учня в гру на гроші, щоб він мав можливість самостійно заробити на хліб і молоко. На жаль, “злочин” розкривається, і Лідії Михайлівні доводиться виїхати з міста. І все-таки увага, доброзичливе відношення, жертву, принесену вчителькою заради допомоги своєму вихованцеві, хлопчик не зможе забути ніколи й через все своє життя пронесе подяка за найкращі уроки - уроки людяності й добра