Ремство тужливий - іменник ремство походить від дієслова нарікати в значенні «виражати невдоволення негром-який мовленням у неясній формі». Епітет тужливий означає «тужливий».

Шум закличний - шум, що звучить як заклик, кличе повернутися назад.

Межа бажаний - місце, до якого прагне лириче-ский герой вірша.

Заповітним наміром млоїмо: млоїмо - коротке страдательное дієприкметник теперішнього часу, утворене від дієслова млоїти, позначає постійне відчуття якогось бажання. Заповітним наміром - таємним, глибоко задушевним задумом, ідеєю, же-ланием. Норовливі пориви - тут мається на увазі шторм на море з поривами вітру й несподіваних сплесків хвиль; пориви протиставляються тиші, штилю: «Як я любив… І тишу у вечірню годину, / И норовливі пориви!»

Смиренне вітрило - скромний човен простих рибалок; ис-пользована метонімія: човен з вітрилом - вітрило.

Твою примхою збережений - поет пише, що море неперед-сказуемо: по ньому може спокійно плавати навіть скромний човен, «збережена примхою», але може потонути «зграя» кораблів.

Сковзає відважно - сковзає, пливе по воді сміло, без страху.

Рвалася душа моя - прагнула душа.

Шлях безтурботний спрямував: спрямував шлях - направився; безтурботний - безтурботний.

Воспоминанья величні - тут: спогаду про колишню велич.

Неприборканий - нікому не підкоряється, абсолютно вільний.

Урочиста врода - велична, зухвала впе-чатление торжества й мощі краса