ПРО, весілля в дні військові!
Оманний затишок,
слова невідверті
про те, що не вб’ють…
Дорогою зимової, снежною,
крізь вітер, що б’є зло,
лечу на весілля спішну
у сусіднє сіло
Походочкой розслабленої,
із челочкой на чолі
входжу,
танцюрист прославлений,
у стугонливу хату
Убраний,
схвильований,
серед друзів,
рідних,
сидить мобілізований
розгублений наречений
Сидить
з нареченою - Верою.
А через пару днів
шинель надягне сіру,
на фронт поїде вней.
Землею чужий,
не местною,
з винтовкою піде,
під пулею немецкою,
бути може, упаде
У склянці брага пінна,
але пити її невмочь.
Бути може, ніч їх перша -
остання їх ніч
Дивиться він засмучено
і - болем всієї душі
мені через стіл запекло:
“А ну давай, танцюй!”
Забули все про випитий,
усі дивляться на мене,
і от іду я з вивертом,
підківками дзенькаючи
Те видам дріб,
те по підлозі
носки дріт
Свищу,
у ладоши ляскаю,
злітаю кпотолку.
Летять по стінках гасла,
що Гітлерові капут,
а в нареченої
слезиньки
горючі
течуть
Уже я розмачулений,
уже ледь дихаю…
“Танцюй!..”-
кричать запекло,
і я знову танцюю…
Ступні як дерев’яні,
коли повернуся додому,
але з нового весілля
п’яні
є за мною
Ледь відпущений матір’ю,
на весілля знову дивлюся
і знову в самої скатертини
вприсядочку ходжу
Нареченій гірко плачеться,
коштують у сльозах друзі
Мені страшно.
Мені не танцюється,
але не танцювати -
нельзя.
Збережи - » Зміст вірша Евтушенко Е. А. - Весілля . З'явився готовий твір.