Роман «Війна й мир» минуле задумане як роман про де-кабристе, що возвратились із посилання, що пересмотрели свої погляди, що засудив минуле й стало проповед-ником морального самовдосконалення. На з-будинок роману-епопеї вплинули події того часу ( 60-е роки XIX століття) - невдача Росії в Кримської виття-не, скасування кріпосного права і її наслідку. Тематику добутку утворять три кола вопро-сов: проблеми народу, дворянської громадськості й лич-ний життя людини, обумовленої етичними нормами. Головним художнім прийомом, яким користь-ется письменник, є антитеза

Цей прийом составля-ет стрижень усього роману: протипоставлені в рому-не й дві війни ( 1805-1807 років і 1812 року), і два сра-жения (Аустерлицкое й Бородінське), і военачальни-ки (Кутузов і Наполеон), і міста (Петербург і Моск-Ва), і діючі особи. Втім, це противопостав-ление починається вже із самої назви роману: « Виття-На й мир». Цей заголовок відбиває глибокий філософський зміст. Справа в тому, що в слові «мир» до революції було дру-гое літерне позначення звуку [і] - i десятеричне, і слово писалося як «мыръ». Це свідчило про те, що воно багатозначно. Дійсно, слово «мир» у заголовку означає навколишній нас світло

У романі воно має масу значень, висвітлює важливі сторони народного життя, погляди, ідеали, побут і вдачі різних шарів суспільства. Епічний початок у романі невидимими нитками свя-зывает у єдине ціле картини війни й миру. Точно так само, як «війна», означає не одні воєнних дії ворогуючих армій, але й войовничу ворожість людей у мирному житті, розділеної соціальними й моральними бар’єрами, поняття «мир» фігурує й розкривається в епопеї у своїх різноманітних значе-ниях. Мир - це життя народу, що не перебуває в з-стоянні війни

Мир - це селянський схід, затіявши-ший бунт у Богучарове. Мир - це буденні интере-сы, які, на відміну від лайливого життя, так заважають Миколі Ростову бути «прекрасною людиною» і так досаждають йому, коли він приїжджає у відпустку й нічого не розуміє в цьому «дурному світі». Мир - це бли-жайшее оточення людини, що завжди поруч із ним, де б він не перебував: на війні або в мирному житті. Але мир - це й все світло, Всесвіт. Про нього гово-рит Пьер, доводячи князеві Андрію існування «царства правди».

Мир - це братерство людей, незави-симо від національних і класових розходжень, здрави-цу якому проголошує Н. Ростов при зустрічі з ав-стрийцами. Мир - це життя. Мир - це й мировоззре-ние, коло ідей героїв. Мир і війна йдуть поруч, перепле-таются, взаимопроникают і спричиняються один одного. У загальній концепції роману мир заперечує війну, по^-тому що зміст і потреба миру - праця й счас-тье, вільне й природне, і тому радісне, прояв особистості

А зміст і потреба виття-ны - роз’єднання, відчуження й ізольованість лю-дей. Ненависть і ворожість людей, що відстоюють корисливі інтереси, - це самоствердження свого егоїстичного «я», що несе іншим руйнування, горе, смерть. Жах смерті сотень людей на греблі під час від-ступления росіянці армії після Аустерлица потрясає тим більше, що Толстой порівнює весь цей жах з видом тої ж греблі іншим часом, коли тут «стільки сиживал дідок-мірошник з вудками, у той час як його онук, засукавши рукава сорочки, перебирав у лійці срібну тріпотливу рибу». Страшний підсумок Бородінського бою рисується в наступній картині: «Кілька десятків тисяч чоло-вік лежали мертвими в різних положеннях па полях і лугах… на які сотні років одночасно забирали врожай і пасли худоба селяни сіл Бородіна, Го-Доля, Ковардина й Сеченевского».

Тут жах убивства на війні стає ясний Н. Ростову, коли він бачить «кімнатну особу» ворога з дірочкою на підборідді й блакитних очах. Розповісти правду про війну, містить Толстой у ро-мане, дуже важко. Його новаторство зв’язане не тільки з тим, що він показав людину на війні, але головним чином з тим, що, розвінчавши помилкову, він першим від-крив справжню героїку війни, представивши війну як буденна справа й одночасно як випробування всіх щиросердечних сил людини. І неминуче трапилося так, що носіями справжнього героїзму з’явилися copyright