Люб’язних бути спасеньем.

Коли ж межа наш у битві впасти -

Загинемо з наслажденьем;

Святе ім’я призвемо

У мінуту смертного борошна;

Ким ми дихали у світі сем,

З тої немає й там розлуки:

Туди душу перенесе

Любов і образ милої…

Про други, смерть не все візьме;

Є життя й за могилою

У о и н и

У той мир душу перенесе

Любов і образ милої…

Про други, смерть не все візьме;

Є життя й за могилою

П е в е ц

Цей кубок чистим музам у дарунок!

Друзі, вони в героя

Вливають бадьорість, слави жар,

И помста, і спрагу бою

Гримлять їхньої ліри - старий і млад

Одяглися в бранни панцири:

Ніщо їм стріл свистячий град,

Ніщо твердинь розкати

Співаки - співробітники вождям;

Їхньої пісні - життя перемогам,

И онуки, внемля їхнім струнам,

У сльозах дивуються дідам

Об радість древнього років, Боян!

Ти, арфою озброєний,

Літав перед ладами слов’ян,

И гімн гримів священний

Петру виник серед снігів

Співак - подавець слави;

Честь Задунайському Петров;

Об камські діброви,

Пишаєтеся, ваш Державін син!

Готов свої перуни,

Суворов, чудо-велетень, -

Державін гримне вструни.

Про старець! так почуємо твій

Днесь голос лебединий;

Не марної слави перед тобою,

Але помсти дружини;

Простягли не до видобутків долоня,

Біжать не за вінками -

Їхній подвиг святий: те правих лайка

Зі злочинницькими ордами

Прийшло зруйнувати їхнім мечам

Племен порабощенье;

Самим згубника рабам

Перемоги їх спасенье.

Так, брати, чадам муз хвала!..

Але я, співак ваш юний…

На жаль! почто доля дала

Незвучні мені струни?

Досі тихим лише полям

Моя грала ліра…

Раптом жереб випав: до прапорів!

Прости, і насолода миру,

И отчий край, і коло друзів,

И праця відокремлений,

И все… я там, де стукіт мечів,

Де жахи военни.

Але буду ль ваші співати справи

И хижих истребленье?

Бути може, чекає мене стріла

И мені доля - паденье.

Але що ж… навіки ль смертна година

Мій слід изгладит у світі?

Залишиться звичний глас

В осиротілій лірі

Пускай згубника в порох

Низринет помста кривава -

Народиться життя в її струнах,

И звучно гримнуть: слава!

У о и н и

Хвала піднесеним співакам!

Їхньої пісні - життя перемогам,

И онуки, внемля їхнім струнам,

У сльозах дивуються дідам

П е в е ц

Піднімемо чашу!.. Богові сил!

Про брати, на коліна!

Він споконвіку благословив

Слов’янські прапори

Неспроможним щит його закон

И гибнущим рятівник;

Завжди союзник правих він

И гордих винищувач

Про брати, погляди до небес!

Там життя сіяй нагорода!

Оттоль батько незримий нам

Говорить: мужайтеся, чада!

Бессмертье, тихий, світлий брег;

Наш шлях - до нього стремленье.

Спочивай, хто свій скінчив біг!

Ви, мандрівники, терпенье!

Блаженний, кого постигнул бій!

Нехай довго, з життям кволої,

Старий тріпотливою ногою

Тягнеться над могилою;

Син свари миттю ношу в порох

З могутніх плечей скидає

И, бадьорий, на молнийних крилах

У мир кращий летить

А ми?.. Доручення до творця!

Що б не було - незримої

Веде нас до кращого кінця

Шляхом незбагненної

Йому, друзі, відважно вслід!

Ладь, низьке! ладь, злість!

Дух бадьорий на дорозі лих,

До самих дверей труни;

У високій частці - простота;

Нежадібність - у наслажденье;

У сполучнику з рівним - правота;

У могутності - смиренье.

Обітницям - вічність; честі - честь;

Покірність - правої влади;

Для дружби - усе, що у світі є;

Любові - весь пломінь страсті;

Утіха - уболівай; проханню - данина,

Погибелі - спасенье;

Здатному пороку - лайка;

Неспроможному - презренье;

Неправді - грізний правди глас;

Заслузі - воздаянье;

Спокій - в останню годину;

При труні - упованье.

ПРО! будь же, російський бог, нам щит!

Простягнеш твою десницю -

И месник-грім твій роздрібнить

Коня й колісницю

Як віск перед особою вогню,

Стане ворог перед нами…

ПРО, страх караючого дня!

Бродячи окрест очами,

Речет пришлец: “Ворогів я зрілий;

И думав: землі їм мало;

И погляд їхньою загибеллю горів;

Протік - ворогів не стало!”

У о и н и

Речет пришлец: “Ворогів я зрілий;

И думав: землі їм мало;

И погляд їхньою загибеллю горів;

Протік - ворогів не стало!”

П е в е ц

Але світлих хмар гряда

Уж ранок возвещает;

Уже східна зірка

Над пагорбами грає;

Рідіє сутінок; крізь туман

Проглянули рівнини,

И далекий ліс, і тихий стан,

И сплячі дружини

Про други, незабаром!.. день грядет…

Недвижні раті бурхливі…

Але… Доля вуж жереби бере

З таємничої урни

Об новий день, коли твоє світло

Зникне за пагорбами,

Як багатьох погляд наш не знайде

Меж нашими рядами!..

И він блиснув!.. Чу!.. вістовий

Перун по пагорбах гримнув;

Слухайте: у поле шум глухий!

Дивитеся: стан устав!

И коні іржуть, гризучи бразди;

И лад зімкнувся з ладом;

И вождь летить перед ряди;

И пишет ратник боєм

Друзі, прощанню кубок цей!

И сміло в бій кривавої

Під вихорь стріл, на ряд мечів,

За смертю иль за славою…

Про ви, яким і вдалині

Боготворимо серцями,

Вам, вам всі блага на землі!

Щит промислу над вами!..

Всевишній цар, благослови!

А ви, друзі, лобзанье

У завіт: тут верния любові,

Там солодкого свиданья!

У о и н и

Всевишній цар, благослови!

А ви, друзі, лобзанье

У завіт: тут верния любові,

Там солодкого свиданья!

1812

Pages: 1 2 3

Збережи - » Зміст балади Жуковського «Співак у стані російських воїнів» . З'явився готовий твір.