Непорушний у мученье,
Він з ясним поглядом говорить:
“Друзі, лихам презренье!”-
И в їхніх серцях героя мовлення
Веселощі будять,
И, оживясь, до підлоги меч
Рука їх оголюється
Поспішай ж, про витязь наш! устань;
Уж ангел истребленья
Горі подъял жахну долоню,
И близька година отмщенья.
Хвала, Щербатов, вождь младой!
Серед грози військової,
Друзі, він ремствує душею
Про витрату незабутньої
Про витязь, підбадьорся… вона
Твій супутник невидимий,
И нею понад прапори
Дружин твоїх збережені
Любові й уболівай пожвавити
Твої для мщенья сили:
Рази що дерзнули обурити
Спокій її могили
Хвала, наш Смалений, честі син!
Як бурію що носиться,
Скрізь впреди своїх дружин
Разить, непереборний
Наш сміливий Строгонов, хвала!
Він жадає чистої слави;
Вона з миру захопила
Його на шлях кривавий…
Об хоробрих сонм, хвала й честь!
Здійснюйте истребленье,
Вітчизна до вас волає: помста!
Всесвіт: спасенье!
Хвала безтрепетним вождям!
На конях окрилених
По долах скажуть, по горах
Слідом ворогів збентежених;
Удень мчаться лад на лад; у ночі
Страшать, як привиденья;
Блищать смертю їхні мечі;
Від стріл їх немає спасенья;
По всім розсипані шляхам,
Невидимі й зримі;
Зломили тут, убивають там
И всюди непошкоджені
Наш Фигнер старцем у стан ворогів
Іде в мороці ночі;
Як тінь прокрався вкруг наметів,
Усі зріли швидкі очі…
И стан ще в глибокому сні,
День світлий не проглянув -
А він вуж, витязь, на коні,
Уже із дружиною гримнув
Сеславин - де не пролетить
Із крилатими полками,
Там кинутий у порох і меч і щит,
И вистелений шлях ворогами
Давидов, полум’яний боєць,
Він вихром у бій кривавий;
Він у світі щасливий співак
Провина, любові й слави
Кудашев скоком через рів
И влітку на стромовину;
Кидає поглядом Чернишов
На меч і грім дружину,
Орлів відважністю орел;
И мчить грозу ударів
Крізь дим і огнь, по купах тіл,
У середовище ворогів Кайсаров.
У о и н и
Вожді слов’ян, хвала й честь!
Здійснюйте истребленье,
Вітчизна до вас волає: помста!
Всесвіт: спасенье!
П е в е ц
Друзі, що кипить кубок цей
Вождям, убитим вбое.
Уже не прийдуть у сонм друзів,
Не стануть у ратному ладі,
Уж для ворога їхній грізний лик
Не буде вісник мщенья,
И не помчить їхній потужний клич
Дружину в запал сраженья;
Їхній дозвільний меч, безмовний щит,
Їхні ратники сумовиті;
И сир могутніх кінь коштує
Біля тихої їх могили
Де Кульнев наш, рушитель сил,
Лютий пломінь свари?
Він упав - главу на щит схилив
И стис меч у долоні
Де життя доля йому дала,
Там лайка його вбила;
Де колиска його була,
Там днесь його могила
И тихнув його останню годину:
З молитвою священної
Про милу матір згас
Герой наш незабутньої
А ти, Кутайсов, вождь младой…
Де принадності? де младость?
На жаль! він видом і душею
Прекрасний був, як радість;
У чи броні, грізний, виступав -
Кидали смерть перуни;
У струни ль арфи вдаряв -
Одушевлялися струни…
Про гору! вірний кінь біжить
Закривавлений з бою;
На ньому його розбитий щит…
И немає на ньому героя
И де ж твій, про витязь, порох?
Какою взятий могилою?..
Піде прекрасна в сльозах
Шукати, де попіл милої…
Там чистіше рання роса,
Там зелень ароматней,
И сладостней квітів врода,
И світлий день приятней,
И тихий дух твій прилетить
З таємничого покрову;
И трепет серця возвестит
Їй близькість дружней тіні
И ти… і ти, Багратіон?
Вотще друзів молитви,
Вотще їхній плач… у труні він,
Видобуток лютої битви
Ще дружин надія в ньому;
Все думає: з одру повстане;
И робко шепотить ворог з ворогом:
“На жаль нам! незабаром гримне”.
А він… навіки погляд смежил,
Решитель лайливих суперечок,
Він в область хоробрих воспарил,
До тебе, Батько-Суворов
И честь вам, занепалі друзі!
Радійте в горней покрову;
Там ваша вірна сім’я -
Вождів минулі тіні
Хвала вам буде пожвавлювати
И пізнього років бесіди
“Від них учитеся вмирати!” -
Так скажуть онукам діди;
При вашім ім’ї скипить
У вожді запопадливому полум’я;
Він на твердиню з ним злетить
И водрузить там прапор
У о и н и
При вашім ім’ї скипить
У вожді запопадливому полум’я;
Він на твердиню з ним злетить
И водрузить там прапор
П е в е ц
Цей кубок мщенью! други, у лад!
И к небу грізні долоні!
Убити иль упасти! наш фатальний
Обітниця перед богом свари
Вотще, про ворог, з тьми племен
Ти зиждешь ополченья:
Вони біжать твоїх прапорів
И жадають низложенья.
Скарбів немає в нас у будинках;
Там стріли й кольчуги;
Ми села - у попіл; гради - у порох;
У мечі - серпи й плуги
Лиходій! він лестощами приманив
До Москви свої дружини;
Він низьким миром нам загрожував
Із Кремлевския вершини
“Піду по стогнам з торжеством!
Піду… і всі восплещет!
И в порох упадуть зі своїм царем!..”
Прийшов… і сам тріпотить;
Подвигло помста Москву:
Вспилала перед ворогами
И грянулась на їхнього главу
стінами, Що Гублять,
Веди ж своїх царів-рабів
З їхньою зграєю в область хлада;
Пробий тропу серед снігів
У стрітення глада…
Зима, союзник наш, гряди!
Їм замкнений шлях поворотний;
Пустелі в попелі за;
Перед ними сонми ратни.
Покуштуй, хижак, що сильней:
Дух жадібності иль мщенье?
Пришлец, ми в батьківщині своєї;
За правих провиденье!
У о и н и
Покуштуй, хижак, що сильней:
Дух жадібності иль мщенье?
Пришлец, ми в батьківщині своєї;
За правих провиденье!
П е в е ц
Святому братерству цей фіал
Від вірних братій кола!
Блаженний, кому творець дав
Насолоду життя, друга;
З ним щастя вдвічі; у скорботну годину
Він серцю утешенье;
Він наша совість; він для нас
Друге провиденье.
ПРО! будь же, други, святість уз
Закон наш під наметами;
Написаний кров’ю наш сполучник:
И жити й упасти друзями
У о и н и
ПРО! будь же, други, святість уз
Закон наш під наметами;
Написаний кров’ю наш сполучник:
И жити й упасти друзями
П е в е ц
Любові цей повний кубок у дарунок!
Серед боротьби кривавої,
Друзі, святий харчуйте жар:
Любов - одне зі славою
Кому тут жереб приділений
Знати таємницю страсті милої,
Хто серцем серцю заручений,
Той сміло, з бадьорою силою
На все велике летить;
Немає страху; немає перешкоди;
Чого-Чого не зробить
Для сладостной нагороди?
Ах! думка про тійа, хто все для нас,
Нам супутник незмінний;
Скрізь знайомий чуємо глас,
Зримо образ незабутній;
Вона на лайливих прапорах,
Вона в запалі сраженья;
И в шумі стана й у мріях
Веселих сновиденья.
Покуштуй, ворог, вивергнути щит,
Рукою даний милої;
Свята обітниця на ньому горить:
Твоя й за могилою!
Об насолоду тайния мрії!
Там, там за синьою далечінню
Твій ангел, діва краси,
Одна зі своїм сумом,
Сумує, про друга сльози ллє;
Душу її в молитві,
Боїться вести, вести чекає:
“На жаль! чи не впав у битві?”
И мислить: “Незабаром ль, дружний глас,
Твої мені чути звуки?
Лети, лети, свиданья година,
Перемінити тугу розлуки”.
Друзі! блаженнейшая частина
Збережи - » Зміст балади Жуковського «Співак у стані російських воїнів» . З'явився готовий твір.