чиБачили ви коли-небудь ікони на склі? Які дзвінкі фарби, ніжні, прозорі! Такі ікони не були призначені для церкви - у ній були інші ікони, на дошках, прикрашені басмою. Ікони на склі більше прості, більше легені - вони були чудовою частиною інтер’єра будинку. Перші зразки такого живопису досягають часів Візантії й Рима. В XVIII сторіччі це мистецтво розвилося в Румунії, Словаччині, Польщі, Україні. Ікона на склі стала частиною саме народного мистецтва, у ній відбилися світогляд, смаки, побут українців, вона з’єднала фантастичну й реальне, казку й сучасність.

Зреди українських ікон на склі переважають образи любимейший святих українців: святі Микола, Юрій, Ілля, Петро й Павло, Богородиця з дитятком Христом - всі яскраві, наївні, веселі. Для таких ікон спочатку використовували гутное стекло, згодом і фабричне. По-перше, наносився на скло контур малюнка - пером або кистю.

Теми для своїх робіт Іван Сколоздра брав з життя, казок, пісень, з побуту народу, історичного минулого. Композиція «Слава не вмре, не поляже» - епічна історія козацтва, три іпостасі життя. У нижній частині зображення - степова кам’яна баба, біля її ніг лежить убитий козак. Поруч осідланий кінь. Він втратив свого вершника назавжди. У центральній частині картини - кобзар,, що сидить на пагорбі-могилі, покритому квітами й кущами червоної калини. Навколо білі хатки, церкви, тополі - тихе лагідне буття. Далі - образ непохитної волі народу, обрису могутньої міцності, що височіє, як символ сили козацької. У верхній частині - синє-синє небо, яким, як по чистому полю, мчаться на конях козаки з піднятими списами й шаблями. Це добуток - своєрідний козацький епос, що оспівує смерть героя й козацький рай, куди попадається душа хороброго воїна по смерті.

Картина «Звільнення невільників» - це ілюстрація добре знаних історичних дум. Строката панорама Царгорода, його різнобарвні вітражі, вежі й маківки із золотим півмісяцем - все це Туреччина. До самих воріт міста підпливають зухвалі козацькі чайки з пушками, поспішаючи звільнити своїх побратимів. У синім небі летять білі лелеки, символ рідної домівки, Батьківщини.

Твір Івана Сколоздри «В’язниця» навіяно образами М. Крокувала. За стінами, у тісному дворі зібралися відвідувачі з передачами, але ворота зачинені. І тільки любов піднімає одну з відвідувачок у зв’язаній спідниці до самого віконця коханого, разом з кошиком і мішком за плечима. Вона пливе в повітрі, казково й неповторно, обіймаючи закоханою душею в’язня за ґратами…

Серед добутків художника є цікаві ілюстрації побуту українців. Сідає тихе сонечко, дівчини на березі ріки пускають за водою віночки з вогниками - це «На Івана Купала». Хлопці й дівчини зійшлися у веселому танці, музики виграють на сопілці, скрипці й кобзі - це «Коломийка». Співають дівки й хлопці, носять із собою «Козу» і «Зірку Віфлеємську». Сніг голубой, місячна ніч, небо все в більших зірках, так і чуєш « Щедрик-Ведрик, щедривочка..». Ця композиція має назву «Рік Новий народився». Весела й затишна «Мамина світлиця» - із чистою скатертиною на столі, тканими доріжками, соняшниками, рушниками, портретами «українських святих» Франко й Шевченко.

Образи відомих українських поетів надихнули И. Сколоздру на створення таких робіт, як «Т. Г. Шевченко під тополею», «Мені тринадцятий минула», «Катерина», «Маруся Чурай», «Пам’яті Ивасюка», «Стояла я й слухала весну» (Леся Українка). Відомі українські пісні дали назва добуткам И. Сколоздри «Ой у поле ланок», «Подоляночка», «Коли розводяться двоє», «Ой у гаї зелененькому», «Ой, кум до куми доглядав»… Ідеальний мир зелених полів, квіток, дерев, музики, свят - Іван Сколоздра подарував нам щастя дитячого сприйняття української культури.