ЖІНОЧІ ХАРАКТЕРИ В ДОБУТКАХ А. П. ЧЕХОВА «АРІАДНА», «ДУШЕЧКА», «СТРИБУХА» Дивно тонкий і уважний художник - А. П. Чехов не обійшов у своїй творчості створення сучасних йому Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 жіночих характерів. Зовсім короткий проміжок часу відокремлює добутку И. С. Тургенєва й Чехова, а яка разюча глибина тим часом, що побачив і відобразив Тургенєв, як піднесено й глибоко зміг оцінити жіночий характер, і як побачив жінку Чехов. Словами свого героя Шамохина («Аріадна») автор говорить про жінок, що вони «брехливі, жорстокі… не тільки не вище, але навіть незмірно нижче… чоловіків». Що це? Приватна думка героя-невдахи, або погляд автора на покоління своїх співвітчизниць, не «оправдавших» його довіри, що так змінилися й подрібнювали із часів Пушкіна, Некрасова й Тургенєва?

Чехов відмовляє жінці в елементарній порядності, заміняючи її вигодою, задоволеннями й відсутністю чесності. Так, героїня оповідання «Стрибуха» - Ольга Іванівна живе для свого задоволення, перетворюючи життя в суцільну розвагу. Вона буває в колі художників, музикантів, співаків, уявляючи й себе багатосторонньо розвитий і обдаровану натуру. Але в підсумку втрачає єдину рідну й люблячу її людину - чоловіка - Осипа Степаныча Димова. Навіть у його смертного одру Ольга Іванівна вболіває не про втрату людини, що обеспечили їй заможне існування, а про те, що «Проґавила!

Проґавила!» чергову знаменитість. В «Душечке» письменник відверто сміється над міщанкою - Оленькой Племянниковой, а потім Кукиной і Пустоваловой. Героїня, вийшовши заміж, повністю розчиняється в інтересах чоловіка, озвучує його думки й мрії

Але не в цьому чи Лев Миколайович Толстой бачив головне покликання жінки? Бути помічницею, співучасницею справ чоловіка. Чехів же знаходить у такому характері основне зло. Чи змінився час? Імовірно, але це ще й власний погляд художника на роль жінки в суспільстві. Вона не просто дружина й мати, а активна учасниця навколишнього громадського життя

Ідеалів не буває, до них можна прагнути, створивши у своїй уяві. А Чехов не хоче йти проти правди життя, не фантазує, описуючи дійсність і її героїнь. Що ж, це право художника. З ним можна погоджуватися або сперечатися, але відмовити в таланті неможливо. Створені автором образи героїнь правдиві, яскраві й життєві

Ми не беремо з них приклад, а намагаємося викорінити в собі їхньої риси. До цьому й призивав А. П. Чехов, створюючи свої добутку