Михайло Олександрович Шолохов, створюючи роман-епопею “Тихий Дон” у переломні роки революції й громадянської війни, велике місце приділяє жінці-козачці: її нелегкій праці в поле й будинку, її горю, її щедрому серцю. Незабутній образ матері Григорія - Іллівни. Все життя її пройшла в праці. Чимало побоїв прийняла вона від буйного й норовливого чоловіка, чимало тривог пізнала, чимало втрат перенесла вона за роки воєн: імперіалістичної й цивільної

Іллівна - скромна й працьовита жінка, вона має мудрий розум, мужнім і твердим характером, більшим, люблячим серцем. Вона зуміла приборкати й Пантелея Прокофьевича: непомітно, але твердо керує ім. Це під її Впливом чоловік не пустив у будинок брата Наталі, Митьку Коршунова, довідавшись, що той вирізав родину Михайла Кошового. “Не хочу, щоб ти споганював мій будинок! І більше щоб нога твоя до мене не ступала. Нам, Мелеховим, кати не зрідни, так-те!” - рішуче заявив старий, керований суворим поглядом Іллівни. Саму гарячу любов харчувала Іллівна до свого молодшого сина Грише.

Його до останньої мінути чекала вона з війни, втративши й чоловіка, і старшого сина, і обох невісток. Перед смертю, зібравши останні сили, вийшла вона вночі з хати. “Світил повний місяць. Зі степу набігав вітерець

Від прикладку соломи на голими, вибитими кам’яними ковзанками струм лягала густа тінь… Іллівна довго дивилася в сутінкову степову синь, а потім неголосно, начебто він стояв відразу біля її, покликала: - Гришенька! Родненький мій! - Помовчала й