«Жінка в море»

Леонід Бородін мало знайомий нашому читачеві, тому що його добутку, написані в останні два десятиліття, видавалися за рубежем, а сам письменник судом “брежнєвської ери” був відірваний від суспільства. Добуток, про яке піде мовлення, – це невелика по обсязі повість. “Жінка в море”. Гарна назва

Дві стихії, які неможливо зрозуміти й усвідомити. Дві стихії, які поглинають одна іншу. Вони надихають нас на несподівані, навіть для нас самих, учинки. Це назва точно розкриває ту думку, який з нами хотів поділитися автор

Добуток починається з опису моря, точніше сказати, з міркувань, на які наштовхує нашого героя (будемо йазывать його так) море. Міркування ці досить незвичайні, вони не вписуються в образи “звичайного” розуміння моря. Будучи для Лермонтова й Пушкіна джерелом натхнення, для нашого героя воно не більше, ніж калюжа. У нього воно викликає ворожість і презирство. Для нашого героя море – це “світовий смітник аш два про”, “дохла кішка вітрів” (яке цікаве порівняння).

Взагалі, міркування ведуться “доказом від противного”, у цьому складається особливість авторської майстерності. Своїми міркуваннями герой, з одного боку, відштовхує від себе, а з іншого боку – залучає новизною своїх міркувань. Як я вже говорив, для нашого героя море бездіяльне, безініціативно, його можна “пинать ногами, як дохлу кішку”.

Звідси напрошується висновок, що сам він “творець” або називає себе таким, маючи занадто високу зарозумілість. Але не будемо тут довго зупинятися. Це лише перше враження, що залишається в нас після вступу. Саме головне – спереду. І от зав’язка

Наш герой рятує жінку-самогубця. Цікавий початок зацікавлює. Тут треба віддати належне авторові

Привертає увагу сама форма оповідання. Всі події автор як би “пропускає” через свого героя. Він видає нам уже його оцінку, його висновки. Майже вся повість складається із внутрішніх монологів героя

Але повернемося до зав’язки. Все відбувається в кращих традиціях детективного жанру. Повість починається з таємниці, що нашому героєві має бути розгадати. Перший розділ закінчується. Треба відзначити, що закінчується вона звертанням нашого героя кморю.

Всі його висновки пов’язані з ним. Море всьому підбиває підсумок. А що ж далі? Далі наш герой звичайно ж іде відвідати утопленицю. З його розмови зі слідчим ми довідаємося, що вона, виявляється, велика аферистка

Але ця обставина нітрохи не бентежить героя. Не будемо довго зупинятися на його бесіді з утопленицею. Вона є лише сполучною ланкою в ланцюжку оповідання. Але із цієї бесіди ми довідаємося, що він “…поважає самогубців”. Крок назустріч смерті для нього є вища мужність

По ходу оповідання ми також довідаємося, що наш герой, як і його автор, колись сидів у політичних таборах. І швидше за все, сидів він там за те, що мав свою точку зору на що відбувається. Це вагомий аргумент у нього користь

Але от наш герой уже йде відвідати дочку утоплениці. Ми довідаємося, що її кличуть Людмила, а її друга Валера. Далі, нібито випадково, наш герой приєднується до цих молодих людей. До них його тягне звичайну цікавість. Треба ж довідатися нове покоління

Троє на катері в море. Романтично. Сама підходяща обстановка для того, щоб ближче познайомитися з нашими новими героями

З Валерою все просто. Це людина, що вміє виявитися в потрібний час у потрібнім місці. Наш герой порівнює його із ситим, відгодованим котом. Людмила виявляється складніше. Наш герой не розгадає її до самого

кінця. Говорить вона багато, але всі її слова пронизані злістю, навіть ненавистю до навколишнім. Герой повинен був би помітити цю обставину, але він усе списував на молодість. Згодом це дорого йому обійдеться

Нарешті він сам розговорився. Він розповідає про своє життя, точніше, про парадну її сторону, намагаючись стати в очах Людмили героєм. Наш герой розуміє, що це хлоп’яцтво, але зупинитися не може

Зрештою він виправдується. Виправдання ці призначені для того, щоб заглушити голос совісті, що раптом прокидається й потім довго не дає спокою. Що ж спонукало його на такі одкровення? Невже він закохався?

Він адже не раз згадував, що Людмила дуже гарна. Навряд чи. Швидше за все, у нашого героя просто давно не було можливості виговоритися, не було гарного співрозмовника. І от уже на березі звучить питання Людмили: “У якому ви санаторії?” Він відповідає. Вона сміється, що залишає в душі в нашого героя “негарний” осад

Чому вона засміялася? Все просто. У процесі розмови Людмила розгадала нашого героя, знайшла до нього ключик

Цей ключик вона ще використовує у своїх цілях. Поставивши запитання, вона почула те, що й очікувала почути. Живучи в цьому місті, Людмила напевно знала контингент мешканців кожного санаторію. Наприкінці глави наш герой відзначає, що між ним і морем з’явився зв’язок, скоріше добра, чим яка-небудь інша

Утворився трикутник: наш герой, Людмила, море. Що між ними загального? Людмила й море. Одне є породженням іншого. Наш герой не може ставитися до Людмили як він до цього ставився кморю.

Відповідно його погляд на нього міняється. Між ними виникає зв’язок, що здійснюється через Людмилу. За першої Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч.

ру зустріччю повинна бути друга. Вона не змушує себе довго чекати. Наш герой знову зі своїми друзями в море, тільки цього разу в човні. Він щасливий, як дитина

Щасливий настільки, що не зауважує, як його втягують у досить мрячне підприємство. Недовго думаючи, він погоджується. Його честолюбство зробило своє діло

Адже якби відмовився, він би виглядав боягузом в очах Людмили. Перед тим як піти “на справу” (ну чим не детектив!), вона довго й напружено міркує. Зрештою він доходить такого висновку: “Лише днями назад стояв у моря й, паплюжачи природу, відмовляв їй всуществовании.

Але зустрілася на шляху (або поперек) гарна жінка, і думка крутится змією й виправдує, виправдує, і я не маю сил контролювати думка й схильний відмовити їй у реальності. Готовий визнати її похідній і залежної від якихось інших станів, які зовсім не хочеться формулювати, тому що догадуюся, що формулювання ці принизять мене у власних очах, і як тоді я зможу любити ближнього, ‘якщо захлинуся презирством до себе”. Що це? Виходить, він все-таки закоханий і готовий заради гарної дівчини на всі, навіть змінити своїм ідеалам і життєвим принципам

Невже тільки любов і молодість штовхнули його на це? А чому б і немає. Кожний вільний розпоряджатися собою як хоче. Він вільний, і ніхто не вправі дорікнути його. Наступає кульмінаційний момент. Наш герой іде “на справу” і виконує те, що від нього вимагають

Отут-Те він по-справжньому розуміє, що його спритно обвели навколо пальця. Але він ще сподівається, що гроші (а вони обкрали касу мафії) підуть по призначенню, що Людмила зробить хоч один безкорисливий учинок у своєму житті, урятує мати. Він розуміє, що був засобом для досягнення мети, але адже ціль-те була шляхетна!

Це останній аргумент, що хоч якось рятує його від своїх же думок. Наступає момент третьої й останньої зустрічі нашого героя з його новими друзями. На вулиці йде дощ, перший за все це час, природа плаче, не довелося б заплакати нашому героєві

Зустріч відбувається в машині. Молоді люди добре загримовані. Нашому героєві доводиться додавати максимум зусиль, щоб побачити в них своїх нових знайомих

Він не може упокоритися з тим, що люди, яким він так багато довірив, виявилися йому абсолютно чужими. Не тільки внутрішньо, але навіть зовні. Наш герой довідається, що гроші ніколи не підуть по призначенню

Всієї його надії звалилися. Як він сильно обманулся! Який удар по його самолюбству!

Він все життя щось робив, до чого прагнув, уважав життя “об’єктом особистої ініціативи”. І от підсумок: вся його “складність” виявилася “примітивним кросвордом” у руках приморської дівиці. А що ж море?

Воно штормить, але, незважаючи на це, в’януло й уныло, начебто шкодує про те, що трапилося,. Море. Воно вічно й незыблемо. З його все почалося, їм всі й закінчиться. Така рана буде боліти довго, але нічого

Незабаром він устане, обтруситься й піде далі, хоча хода буде вже не такий упевненої. Легко вважати себе розумніше інших, але чи не так це насправді? Наш герой переоцінив свої сили

Він порахував себе досить навченим життям, щоб відрізнити гарне від поганого. Між цими поняттями дуже тонка грань. Не завжди вдається розрізняти її. Захопившись, наш герой не помітив, як переступив через цю грань, не помітив і того, як усе далі й далі віддалявся від тої правди, що у свій час допомогла йому залишитися людиною. У своїх нових друзях він побачив ту мниму волю, який йому колись не вистачало

Pages: 1 2

Збережи - » «Жінка в море» . З'явився готовий твір.

«Жінка в море»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.