Зброя "зоряних воєн&quot

Науково-технічна революція ставить перед собою питання: у яких цілях будуть використовуватися її плоди. Наприклад, лазерна техніка може використовуватися при лікуванні важких захворювань і служити зброєю “зоряних воєн”. Отже, використання досягнень науки й техніки можуть нести не тільки блага, але й небезпека для людства. Розглянемо наслідку використання результатів ІТП у військових цілях. Зразкова рівновага, що існує більше 20 років, між СРСР і США, ОВД і НАТО постійно супроводжується збільшенням нової техніки. Подальше продовження перегони озброєнь, поширення її на космос може підняти ядерний паритет до таких меж, коли він перестане бути чинником військово-політичного стримування й підсилить погрозу виникнення війни. Гонка озброєнь – дороге підприємство. Американці, зробивши висновок про те, що військові витрати для них будуть менш безболісними, чим для радянської економіки, почали свідомо втягувати СРСР у гонку озброєнь. США і їхній союзники володіли й володіють значно бо_ – 6 леї потужним економічним і технологічним потенціалом. У нас же військовий, а не економічний паритет став фактичною метою ще при Сталіні

Гонка озброєнь відволікає величезні людські й фінансові ресурси, які можна використовувати в мирних цілях. Приміром, у США в 1940 р. у військовому виробництві було зайнято 340 тис. чоловік, в 1985 р. – уже 3 млн. 275 тис. чоловік. Якщо за першу післявоєнну третину століття військові витрати країн-членів НАТО досягли 1,8 млрд. доларів, то приблизно стільки ж витратили за 80-е роки одні лише США. У цілому на військове виробництво доводиться понад 20-30 % держбюджету учасників НАТО. У СНД виробництвом військової продукції зайнято близько 400 підприємств оборонного комплексу й 100 цивільних відомств. По даним, уперше опублікованим в 1989 р., частка військових витрат СРСР дорівнює приблизно 15,6 % державного бюджету. При цьому частка витрат на закупівлю нових озброєнь і техніки в СНД значно вище, ніж у США (відповідно 42% і 28%) . Усього ж за 40 післявоєнного років гонка озброєнь обійшлася людству в 7 трильйонів доларів, а загальна чисельність зайнятих у військовій сфері склала більше 70 млн. чоловік і до половини інженерів і вчених миру

Військово-промисловий комплекс став джерелом прибуткової експлуатації трудящих. “Радянський ВПК живе своїми інтересами, мало зважаючи на інтереси країни, витрачаючи величезні кошти на зброю й армію, ” – відзначав академік Г. Арбатов.

Не відстає від нього й американський ВПК. Наприкінці 70-х років в 164 з 169 військово-промислових компаній США норма прибутку склав 50-200%, у трьох – більше 500%, у чотирьох – понад того й в однієї – 2000%. Військові витрати стали однієї з головних проблем у здійсненні соціальних проблем. Вони несуть із собою вбогість, створюють натиск на ринок робочої сили, прирікають на матеріальні позбавлення самі знедолені шари суспільства. Американські економісти підрахували: кожний мільярд доларів, виділюваний на військові цілі, приводить до втрати 14 тис. робочих місць у промисловості й 30 тис. – у державних установах. Завдяки цьому десятки мільйонів людей на Заході, у СНД і в східноєвропейських державах виявилися безробітними. Крім того, ВПК постійно забирає собі кращі інженерно-технічні й робітники кадри, тим самим збіднюючи цивільні галузі господарства

Погоня за новими видами зброї змушувала держави величезну частку засобів, виділюваних на розвиток науки, направляти на здійснення НИОКР військово-космічного й супутнього характеру(кольорова металургія, радиоприборостроение, авіаційна промисловість для військової авіації й т.д.) .

Розвиток і діяльність ВПК негативно впливає на навколишнє середовище й здоров’я людини. З одного боку, випробування, приміром, ядерної зброї в Семипалатинську, Неваде, на Північному полюсі й т.д. створило реальну погрозу усьому світу. Хіросіма, Нагасакі й Чорнобиль тому підтвердження. З іншої сторони непомірні витрати на оборону звужують виділення засобів на охорону навколишнього середовища, що і без того страждає від недосконалості технологій, варварського відношення до природи й просто екологічного неуцтва й політиків, і військових, і виробників. Розглянемо один із прикладів. Козлодуйская атомна електростанція, що перебуває в 120 кілометрах від Софії і єдина в Болгарії. У червні 1990 року Козлодуйскую АЕС відвідала сама причеплива комісія із всіх, які тут коли-або бували; і її висновки потрясають. У своєму 144-сторінковому звіті група західних інспекторів, спрямованих Міжнародним агентством по атомній енергії (МАГАТЕ) у Відні, охарактеризувала стан АЕС як “неприйнятне” і попередила, що було б “нерозсудливо” продовжувати експлуатацію чотирьох блоків із шести. Побоювання ці були не необґрунтовані: протягом десяти днів у липні 1991 року були зареєстровані три витоки радіації, і один раз спалахнула пожежа

У Козлодуе перебувають чотири з 24 радянських водно-водяних реакторів старого зразка, що діють у країнах Східної Європи й СНД; по вісьмох працюють у Чехословаччині й СНД, чотири – в Угорщині. Ще чотири таких реактори експлуатувалися до об’єднання Німеччини на території колишньої ГДР. Вони були зупинені за рішенням Бонна, тому що не відповідали прийнятим на Заході нормативам безпеки

Безупинно росте число людей, що вважають, що ці реактори можуть вийти з ладу в будь-який момент. До цих застережень варто прислухатися, тому що виходять вони від людей, компетентних у цих питаннях. Головний серед них МАГАТЕ, авторитетніший орган, створений ООН для нагляду за атомними електростанціями всього миру, а також Міжнародний консультативний комітет з ядерної енергетики – незалежний “клуб” учених-атомників, урядових чиновників і керівників енергопостачання з 24 країн. Навіть Московський міжнародний клуб енергетиків – незалежна асоціація експертів – призиває приступитися до “невідкладних і радикальних заходів” по обстеженню, ремонту, а при необхідності й зупинці застарілих реакторів. “Згодом, якщо залишити їх працювати як і раніше, ми можемо зштовхнутися з так званим розплавлюванням активної зони реактора, “-застерігає Вольфганг Кромп, член австрійської комісії, що обстежив чотири реактори на чехословацької АЕС у Богунице, усього в 55 км від границі з Австрією. Розплавлювання наступає, коли процес згоряння ядерного палива в активній зоні реактора виходить з-під контролю, і радіоактивні частки викидаються в ґрунт і атмосферу – що, властиво, і відбулося Вчернобиле.

У своїй доповіді, опублікованій у грудні 1990 року, ця комісія спрогнозувала ймовірність аварії в Богунице – прогноз жахаючий. У ясну погоду в зоні атомної станції при невеликому вітрі зі сходу й дощі над територією Австрії розплавлювання палива в реакторі привело б до сильного зараження місцевості площею 750 кв. км північніше Відня в лічені годинники. Рівень радіоактивного зараження виявився б таким, що потрібна була б негайна евакуація населення. Стурбований австрійський уряд зажадало зупинити два найстарших реактори АЕС у Богунице, а Канцлер Франц Враницкий навіть запропонував Чехословаччині компенсувати втрати в електроенергії, від чого остання відмовилася

Коли ці водяний^-водяні-водно-водяні енергетичні реактори (ВВеР-440) старої серії були спроектовані в СРСР на початку 60-х років, вони вважалися набагато безпечніше установок чорнобильського типу із графітовим сповільнювачем. По-перше, вони були менше, і тому містили менше урану. По-друге, ядерна реакція легше піддавалася вповільненню й регулюванню. Крім того, в охолодному контурі цих реакторів утримувалося більше води, чим у реакторах із графітовим сповільнювачем, що створює додатковий захист від розплавлювання. Однак, на відміну від західних зразків, жоден з радянських реакторів не був оснащений товстостінним залізобетонним ковпаком для ізоляції радіоактивного матеріалу від навколишнього середовища у випадку серйозного витоку або розплавлювання ядерного палива. Проект Козлодуйской АЕС взагалі не розрахований на які-небудь коливання ґрунту. По сейсмічній активності цей район Дунайської рівнини оцінюється по 6-бальній шкалі. В 1977 році, коли трапився землетрус силою 5-6 балів, на Козлодуйской АЕС ледь не лопнули головні трубопроводи охолодження й не викинули масу радіоактивної пари. Із квітня 1987 року в Козлодуе трапилося більше тридцяти пожеж – в одному лише 1990 р. їх було дванадцять. Такі пожежі небезпечні, оскільки пожежні загородження, що ізолюють один відсік станції від іншого, отсутствуют.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Зброя "зоряних воєн&quot . З'явився готовий твір.

Зброя "зоряних воєн&quot





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.