Раз боги з полювання вертаються з видобутком і бенкет затівають, і казана не вистачає ім. И от бог Тюр по дружбі Тору, Одина синові, рада дає добрий: «Живе на сході… Хюмир премудрий» і зберігає він «котлище великий, з версту глибиною».

И от Тюр і Тор у шлях відправляються й, прибувши до місця, козлів своїх у стійло ставлять, а самі в палати йдуть

От з’являється Хюмир у палатах, і гості назустріч виходять йому. Хюмир же балку ламає, казани з її - рахунком вісім - падають, і один тільки цілий залишається. Потім трьох биків круторогих на стіл подають, а Тор цілих двох з’їдає

Ранком у море йде разом з Хюмиром Тор, вудлища взявши. Насаживает на гачок Тор-переможець голову бичачу, у воду закидає, а змій, що мир людський оперезав, упасти роззявляє й заковтує наживку. Тягне Тор його сміло й починає бити його, отчого реве змій і на дно знову йде. Хюмир же двох китів, цих вепрів прибою, піймав, і от уже до берега правлять вони. На березі ж, силу Тора перевірити бажаючи, наказує йому Хюмир китів до двору донестися

Доносить Тор китів. Але й цього мало Хюмиру, щоб силу Тора перевірити. Просить він його кубок розбити, і Тор із силою в кам’яний стовп кубок метає, «…роздроблений був камінь кубком на частині, але без тріщин кубок повернувся до Хюмиру». Отут рада згадує Тор: треба в голову Хюмира, етуна-великана, кубок метнути, тому що череп його міцніше каменю. І правда, об голову Хюмира розбивається кубок. Згодний отут велетень казан свій віддати, але умовою ставить, щоб шукачі казана самі, без або допомоги, віднесли його. Тюр навіть зрушити казан не може, Тор же береться за край казана, на голову його надягає і йде, бриньчачи об п’яти котельнями кільцями

Недалеко від’їжджають вони, як, обернувшись, бачать, що з Хюмиром разом іде за ними «військо могутнє багатоголових». Тоді Тор, скинувши казан, піднімає молот свій Мьелльнир і всіх убивається

До асів-богів Тор вертається з казаном, «і аси тепер щозими досита пили пиво».

Пісня про Трюм

Тор від сну встає розлютований і бачить, що молот Мьелльнир пропав у нього. Локи, хитрому богу, говорить він про пропажу своєї, а потім ідуть вони до будинку Фрейи й просять убрання її з пір’я, щоб молот знайти. Дає вбрання Фрейя, і шумить пір’ям Локи, летячи із краю асів-богів у край, де живуть етуни-великани.

Трюм-велетень сидить на кургані й із золота плете нашийник» псам. Бачить він Локи й запитує його, навіщо він в Етунхейм прибув. А Локи у відповідь йому, не він чи Хлорриди-Тора молот заховав? Трюм відповідає, що він молот заховав і віддасть його тільки тоді, коли в дружин йому Фрейю прекрасну віддадуть

Летить Локи назад і Тору все говорить. Тоді йдуть вони обоє до Фрейе, просять її вбрання надягти шлюбний і з ними разом в Етунхейм їхати. Але Фрейя відмовляється навідріз.

Тоді боги-аси на тинг збираються - думають, як їм молот Тора повернути. І вирішують шлюбне вбрання на Тора надягти: пишним убором голову накрити, а груди прикрасити намистом Брисингов-карликов. Локи ж служницею Тора в Етунхейм погоджується їхати

Углядівши їх, Трюм говорить, щоб столи застеляли для бенкету. На бенкеті Трюм бажає наречену поцілувати, але, відкинувши покрив, бачить, що блискають ока в неї й «полум’я з них затяте пишет». Служниця розумна на те відповідає, що «вісім ночей без сну була Фрейя», так квапилася вона в край велетнів приїхати. І от у нетерпінні Трюм, етунов конунг, наказує Мьелльнир нести й на коліна нареченій його покласти, щоб скоріше сполучник їх з нею укласти. Хлорриди-Тор радісно молот могутній вистачає й рід велетнів весь, разом із Трюмом, винищує. «Так Тор заволодів меленому знову».

Пісні про героїв

Пісня про Вёлунде

Жив конунг по імені Нидуд, Двоє синів було в нього й дочка Бедвильд.

Жили три брати - сини конунгу фінів: Слагфрид, Эгиль і Велунд. Рано ранком бачать вони на березі трьох жінок - це були валькірії. Брати в дружин беруть їх, і Велунду Чудесна дістається. Живуть вони сім зим, а потім валькірії на битву мчаться й назад не вертаються. Відправляються брати шукати їх, тільки Велунд будинку сидить

Довідається Нидуд, що Велунд один залишається, і шле до нього воїнів у кольчугах блискучих. Усередину житла воїни входять і бачать: на лику кільця підвішені, числом сімсот. Знімають вони кільця й знову нанизують, тільки одне кільце приховали. Приходить Велунд із полювання, кільця вважає й бачить, що немає одного. Вирішує він, що вернулася валькірія юна й кільце взяла. Довго сидить він, а потім засипає;

прокинувшись же, бачить, що міцно мотузками зв’язаний. Нидуд-конунг меч його забирає, а кільце золоте, що взято було, дочки Бедвильд своєї віддає. А потім конунг наказ віддає; Велунду-кузнецу сухожилья підрізати, відвезти на острів далекий і кинути там.

Велунд, сидячи на острові, помста плекає. От один раз двоє Нидуда синів до нього приїжджають - глянути на скарби, що на острові були. І тільки схилилися брати до скриньки, як Велунд голови Ладь відрізає обом. Чаші в оправі зі срібла із черепів їх робить і Нидуду посилає; «яхонти очей» дружині його відправляє; зуби обох бере й для Бедвильд нагрудні пряжки робить

Бедвильд іде до нього із проханням: кільце ушкоджене виправити. Велунд пивом її напуває й кільце й дівочу честь у неї забирає. А потім, кільце чарівне одержавши назад, у повітря піднімається й до Нидуду направляється

Нидуд сидить і про синів горює. Велунд йому говорить, що в кузні його може він шкіру з голів синів знайти, а під хутрами ноги. Бедвильд же тепер вагітної стала від нього. І Велунд, сміючись, у повітря знову злітає, «Нидуд же в горі один залишився».

Друга пісня про Хельги, убивці Хундинга

Конунгу Сигмунда син Хельги зветься, Хагаль - вихователь його.

Одного конунгу войовничого Хундинг кличуть, і багато в нього синів. Ворожнеча панує між Сигмундом і Хундингом.

Конунг Хундинг шле людей до Хагалю, щоб Хельги знайти. А Хельги не може вкритися інакше як рабинею переодягтися; і починає він зерно молоти. Шукають люди Хундинга Хельги всюди, але не знаходять. Отут Блинд Підступний зауважує, що занадто грізно блискають ока в рабині й жернов у руках у неї тріскотить. Хагаль же відповідає, що діва отут ні, тому що конунгу дочка жернов обертає; колись носилася вона під хмарами й боротися могла, як сміливі вікінги, тепер Хельги в полон неї взяв

Урятувався Хельги й на корабель бойової відправився. Убив він конунгу Хундинга й з тих пор зватися став Убивця Хундинга.

У конунгу Хегни дочка є, Сигрун-валькирия, що по повітрю носиться. Засватана Сигрун за Хедбродда, сина конунгу Гранмара. Хельги могутній у цей час із синами Хундинга бореться й убиває їх. А потім відпочиває під Каменем Орлиним. Туди до нього Сигів-руней прилітає, обіймає його й цілує. І Хельги вона полюбилася, а діва вуж давно любить його, ще перш ніж зустріла

Не боїться Хельги гніву Хегни-конунга й Гранмара-конунга, а йде на них війною й всіма синами Гранмара вбиває, а також конунгу Хегни. Так волею доль Сигрун-валькирия стає причиною розбрату серед родичей.

Жениться Хельги на Сигрун, і народяться в них сини. Але не призначена довге життя Хельги. Даг, син Хегни, Одину-богу жертву приносить, щоб той допоміг йому за батька помститися. Дає Один Дагу спис, і тим списом простромлює Даг Хельги. Потім їде Даг у гори й розповідає Сигрун, що трапилося

Сигрун проклятье на голову брата призиває, Даг же виру за чоловіка хоче їй заплатити. Сигрун відмовляється й пагорб насипає на могилі могутнього князя Хельги.

Хельги йде прямо у Вальгаллу, і там Один йому пропонує правити нарівні сним.

И от якось раз бачить служниця Сигрун, як Хельги мертвий з людьми своїми до кургану їде. Чудно служниці здається, і запитує вона Хельги, уже не світла чи кінець настав. І той відповідає, що ні, тому що хоч і шпорить коня він, але не призначено йому додому вернутися. Удома служниця Сигрун розповідає, що бачила

Pages: 1 2

Збережи - » Збірник древнеисландских пісень . З'явився готовий твір.