В усьому світі захоплення заручників розглядається як один з найнебезпечніших злочинів, грубейшее порушення прав людини. В 1979 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародну Конвенцію про захоплення заручників

Витримки з Конвенції:

Держави - учасники теперішньої Конвенції… погодилися про наступне:

Стаття 1

Будь-яка особа, що захоплює або втримує іншу особу й загрожує вбити, нанести ушкодження або продовжувати втримувати іншу особу (тут і далі іменоване як “заручник”) для того, щоб змусити третю сторону, а саме: держава, міжнародну міжурядову організацію, яка-небудь фізична або юридична особа або групу осіб - зробити або втриматися від здійснення будь-якого акту в якості прямої або непрямої умови для звільнення заручника, вчиняє злочин захоплення заручників за змістом теперішньої Конвенції

Стаття 3

Держава-Учасник, на території якого втримується захоплений злочинцем заручник, приймає всі міри, які воно вважає за доцільне для полегшення положення заручника, зокрема забезпечення його звільнення й сприяння, у відповідному випадку, його від’їзду після звільнення

Стаття 4

Держави-Учасники співробітничають у запобіганні злочинів, зазначених у статті 1 , зокрема шляхом:

а) прийняття всіх практично здійсненних мер по запобіганню підготовки в межах їхніх відповідних територій до здійснення цих злочинів у межах або поза межами їхніх територій, включаючи вживання заходів для заборони на їхній території незаконної діяльності осіб, груп і організацій, які заохочують, підбурюють, організують або беруть участь у здійсненні актів захоплення заручників;

б) обміну інформацією про координацію прийняття адміністративних і інших відповідних мір для запобігання здійснення таких злочинів

Захоплення заручника - це протизаконне заволодіння людиною сопровождающееся позбавленням його волі. Він може відбуватися різними способами: таємним, відкритим, насильницьким, ненасильницьким. Насильницьке захоплення, квалифицируемий по ч. 1 ст. 206 КК РФ, супроводжується насильством, не небезпечним для життя або здоров’я, тобто не виходить за рамки нанесення побоїв або здійснення інших насильницьких дій, що заподіяли фізичний біль, але не повлекших наслідків, зазначених у ст. 115 КК РФ (короткочасний розлад здоров’я (цей такий розлад здоров’я, що безпосередньо пов’язане з ушкодженням, тривалістю більше шести днів, але не понад трьох тижнів-21 дня) або незначну стійку втрату загальної працездатності (до 10%). Різновидом ненасильницького захоплення може бути захоплення шляхом обману потерпілого

Утримання особи як заручник - це здійснення протиправних дій, що перешкоджають виходу особи на волю. Як правило, утримання - це продовження процесу захоплення заручника. Разом з тим не виключені випадки, коли втримання особи здійснюється без його захоплення (наприклад, представник влади добровільно стає заручником замість захоплених). Протиправні дії особи супроводжуються пред’явленням державі, організації, окремим громадянам вимог зробити яка-небудь дія або втриматися від здійснення якої-небудь дії як умови звільнення заручника (наприклад, вимога надати йому зброя, наркотики, літак або інший транспортний засіб для виїзду за межі держави; звільнити арештованих або засуджених).

У відмінності від тероризму кваліфікуючою ознакою є застосування при захопленні заручника не тільки вогнепальної зброї, але й іншого, у тому числі й холодного, а також предметів, використовуваних як зброя. Такими зізнаються різні предмети господарсько-побутового призначення (сокира, лопата), ціпок, камені й інші предмети

Об’єктом злочину виступають суспільна безпека, а також особиста воля громадян

Суб’єкт злочину - особа, що досягла 14-літнього віку. Як виконавці злочину виступають і ті, хто здійснює захоплення, і ті, здійснює втримання заручника

Об’єктивна сторона злочину полягає в захопленні або втриманні особи як заручник

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим наміром. Особа усвідомлює, що захоплює заручника або втримує людину в такій якості, і бажає надійти подібним чином. Захоплення або втримання особи як заручник повинні здійснюватися неодмінно з метою спонуки держави, організації або громадянина зробити яка-небудь дія або втриматися від здійснення якої-небудь дії як умови звільнення заручника

Кінченим злочин зізнається з моменту фактичного захоплення або втримання особи як заручник, незалежно від того, чи минулого виконані вимоги винної особи

Захоплення заручника відрізняється від викрадення людини (ст. 126) і незаконного позбавлення волі (ст. 127) по спрямованості злочину (об’єкту). При захопленні заручника головною сферою зазіхання виступає суспільна безпека, а в зазначених злочинах - воля особистості

Позбавлення волі при захопленні заручника виступає не метою, а засобом досягнення мети злочинця. Заради досягнення цих цілей сам факт захоплення й пропоновані при цьому вимоги не тільки не ховаються, а, навпроти, виступають засобом спонуки держави, організації, фізичних і юридичних осіб до виконання вимог суб’єкта. У злочинах же, передбачених ст. 126 і 127 КК РФ, суб’єкт, навіть маючи на меті свою користь, не зацікавлений у переказів їх розголосу

Захоплення заручника розглядається карним законодавством (ст. 15) як один з особливо тяжких злочинів (коли воно зроблено при обтяжуючих обставинах). Він зазіхає на суспільну безпеку, життя, здоров’я, а також особисту волю й недоторканність людини, гарантовані Конституцією Російської Федерації (ст. 22).

1. Захоплення або втримання особи як заручник, доконані з метою спонуки держави, організації або громадянина зробити яка-небудь дія або втриматися від здійснення якої-небудь дії як умови звільнення заручника, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти літ

2. Ті ж діяння, доконані:

а) групою осіб по попередній змові;

б) неодноразово;

в) із застосуванням насильства, небезпечного для життя або здоров’я;

г) із застосуванням зброї або предметів, використовуваних як зброя;

д) у відношенні свідомо неповнолітнього;

е) відносно жінки, свідомо для винного вагітності, що перебуває в стані;

ж) у відношенні двох або більше осіб;

з) з корисливих спонукань або по найманню

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти літ

3. Діяння, доконані організованою групою або спричинили по необережності смерть людини або інших тяжких наслідків, караються позбавленням волі на строк від восьми до двадцяти літ

Примітка. Особа, добровільно або на вимогу влади освободившее заручника, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо в його діях не втримується іншого складу злочину

Частина 2 ст. 206 КК РФ установлює підвищену відповідальність за ті ж діяння

Якщо в процесі захоплення заручника або його втримань відбувається навмисне вбивство, то дії винного кваліфікуються по сукупності зі ст. 105 КК РФ.

Кількаразове захоплення заручника означає, що особа вчинила злочин не менш двох разів, якщо намір винного виникав щораз заново.

Захоплення заручника із застосуванням насильства, небезпечного для життя або здоров’я, припускає, що винний використовує таке насильство, що спричинило заподіяння тяжкого, середньої ваги, а також легкої шкоди здоров’ю потерпілого або взагалі не заподіяло ніякої шкоди здоров’ю, однак у момент застосування створювало реальну погрозу для життя або здоров’я потерпілого

Захоплення заручника із застосуванням зброї або предметів, використовуваних як зброя, - ознака, аналогічний п. г) ч. 2 ст. 162 УК.

Pages: 1 2

Збережи - » Захоплення заручників . З'явився готовий твір.