Правова держава займається охороною й забезпеченням прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у карному процесі, і зокрема, обвинувачуваних. Борючись зі злочинністю, не можна забувати про права особистості. Тільки при дотриманні цієї умови відкривається можливість піддати винного справедливої, відповідної ваги злочину і його особистості покаранню й відгородити невинного від безпідставного залучення до кримінальної відповідальності й осуду, тому що викрити й покарати тільки винного значить не допустити залучення до відповідальності й осуду невинного. Реальне забезпечення прав особистості, у першу чергу обвинувачуваного, є критерієм оцінки демократизму, гуманізму карного процесу

Найважливішими процесуальними гарантіями прав особистості є ті засоби, які забезпечують фактичну реалізацію цих прав. Наприклад, право обвинувачуваного мати захисника гарантується роз’ясненням йому цього права, наданням права обрати захисника, наданням йому, у зазначених законом випадках, безкоштовно допомоги захисника й др.

Платформу гарантій прав особистості в сфері карного процесу становлять закріплені й забезпечувані Конституцією права й волі громадян (гл. 2 Конституції РФ) і принципи правосуддя. Ці основні норми, що встановлюють гарантії прав особистості конкретизуються в карно-процесуальному законі стосовно до стадій процесу й правам, наданим учасникам карного процесу

У суді людин може захищати свої права як особисто, так і за допомогою захисника. Законом гарантовані права потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача й інших суб’єктів процесу (свідків, експертів, фахівців, понятих, перекладачів і ін.).

У безпосередні обов’язки державних органів, провідний процес,входить забезпечення учасникам процесу (обвинувачуваному, потерпілому й ін.) можливість реалізувати свої права обумовлена тим, що фактичне використання прав учасників процесу - одне з найважливіших умов об’єктивного, неупередженого дослідження справи, установлення істини, захисту законних інтересів особистості в процесі. У цьому змісті процесуальні права особистості виступають як особливий вид процесуальних гарантій правосуддя. Тому органи й особи, що ведуть судочинство, зобов’язані дотримувати процесуальних прав громадян. Вони повинні бути зацікавлені в тім, щоб учасники процесу знали свої права й використовували їх, тому що тільки при цьому умові може бути досягнуте об’єктивне, всебічне й повне дослідження справи, виключений обвинувальний ухил, винесене законне й обґрунтоване судове рішення

У сучасних умовах розвитку й удосконалювання правової держави свобода особи, її права й гарантії зростають, отже, це властиво й карному судочинству

Збільшення гарантій прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у карному процесі ссответствует як інтересам особистості, так і інтересам суспільства в цілому. Тільки при умов гарантированности прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у карному процесі й насамперед обвинувачуваного, можливе виконання завдань карного судочинства

Таким чином, питання про гарантії прав обвинувачуваного має велике практичне й теоретичне значення

Забезпечення прав обвинувачуваного при висновку під варту

1. Конституцією Російської Федерації (ч. 1 ст. 22) установлено, що арешт, висновок під варту й утримання під вартою допускаються тільки по судовому рішенню. Разом з тим у ч. 2 ст. 6 другого розділу Конституції за назвою «Заключні положення» обмовляється, що до приведення карно-процесуального законодавства у відповідність із положеннями Конституції РФ зберігається колишній порядок арешту, утримання під вартою й затримками. Поки карно-процесуальне законодавство у відповідність із положеннями Конституції не наведено, висновок під варту в стадії попереднього розслідування застосовується із санкції прокурора. Застосування даної міри допускається лише по справах про злочини, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад дві років. Із цього треба, що якщо позбавлення волі за даний злочин не передбачено взагалі, а обвинувачуваний ухиляється від наслідку й суду або перешкоджає встановленню істини й т.д., він підлягає розшуку й примусовому приводу на допити, очну ставку або для участі в іншій слідчій дії, у судовому розгляді, до нього може бути застосована запобіжний захід, не пов’язана з висновком під варту, але й тільки. До судового вироку він укладений під варту бути не може. Закон не дозволяє позбавляти до суду волі тих, кому навіть у випадку визнання їх винним по суду не може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі. Це означало б, що в попередньому висновку може виявитися громадянин, що позбавлення волі взагалі не заслужив. Це ж правило стосується й тих, хто обвинувачується в злочині, за яке покарання у вигляді позбавлення волі не перевищує року

Проте у виняткових випадках висновок під варту може бути застосовано й у справі про злочин, за яке законом покарання у вигляді позбавлення волі передбачено й на строк менш двох літ

2. Для арешту деяких категорій російських громадян у силу їх особливого службового й суспільного становища потрібне дотримання особливих умов. Суддя може бути укладений під варту тільки за згодою кваліфікаційної колегії суддів і тільки із санкції Генерального прокурора РФ або особи, що виконує його обов’язку, або за рішенням суду. Член Ради Федерації й депутат Державної Думи протягом усього строку повноважень може бути арештований тільки за згодою відповідної палати Федеральних Зборів РФ. Суддя Конституційного Суду може бути арештований тільки за згодою Конституційного Суду РФ. Ні за яких умов не може бути арештоване особа, що володіє дипломатичною недоторканністю, якщо, звичайно, держава, громадянином якого воно є, не позбавило його цієї недоторканності у встановленому порядку

3. При рішенні питання про санкцію на арешт прокурор зобов’язаний ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що містять підстави для висновку під варту, і в необхідних випадках особисто допитати підозрюваного або обвинувачуваного, а неповнолітньому підозрюваному або обвинувачуваного у всьому випадках. Правом санкції на арешт володіє не кожний прокурор, а лише прокурор керівник відповідної ланки російської прокуратури, від Генерального прокурора РФ до районного прокурора, а також заступники деяких з керівників-прокурорів

(ч. 4 ст. 96 УПК).

4. Особа або орган, у виробництві яких перебуває кримінальна справа, зобов’язані негайно сповістити одного із близьких родичів підозрюваного або обвинувачуваного про місце або про зміну місця змісту його під стражів. Орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані також:

а) при наявності в особи, укладеного під варту, неповнолітніх дітей, що залишаються без нагляду, передати їх на піклування родичів або інших осіб або установ;

б) при наявності в особи, укладеного під варту, майна або житла, що залишається без догляду, вжити заходів до їх охороні

5. Строк досудебного утримання під вартою обвинувачуваного за загальним правилом не може тривати більше двох місяців. Він може бути продовжений районним і прирівняним до нього прокурором до трьох місяців. Подальше продовження строку допускається тільки через особливу складність справи прокурором суб’єкта Російської Федерації й прирівняними до них прокурорами до шести місяця Продовження строку досудебного утримання під вартою понад шість місяців допускається у виняткових випадках і тільки у відношенні обвинувачуваних у тяжких і особливо тяжких злочинах заступником Генерального прокурора РФ до одного року, а Генеральним прокурором РФ до півтора років. Подальше продовження строку не допускається, що втримується під стражів обвинувачуваний підлягає негайному звільненню. І тільки у випадках, коли обвинувачуваний або обвинувачувані (по груповій справі), а також їхні захисники до витікання граничного строку утримання під вартою не встигають ознайомитися з усіма матеріалами кримінальної справи, щоб підготуватися до захисту в суді, прокуратура вправі збудити перед судом клопотання про продовження й цей строк, а суд вправі задовольнити це клопотання й продовжити строк попереднього висновку під стражів

Pages: 1 2