Іван Сергійович Тургенєв у своїх добутках створює численну галерею образів, досліджує психологію їхнього поводження. У повісті «Ася» і романі «Дворянське гніздо» перед читачами з’являються культурні, утворені представники дворянського стану, не здатні до рішучих дій навіть в ім’я особистого щастя. Ганебна малодушність проявляє пан N, герой повести «Ася». Він губиться перед палкою й щирої, Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру захопленої й рвучкої де-’ вушкой, здатної на сильне й глибоке почуття, воно лякає його. У цій повісті Тургенєв розвінчує ілюзію про те, що дворянство відіграє керівну роль у суспільстві. Відзначаючи особливості літературних героїв-дворян у творах Тургенєва, Чернишевський зауважував, що вони легкодухо відступають перед практичними діями, яких жадає від них історія. Переконливим підтвердженням цьому спостереженню Чернишевського є роман Тургенєва «Дворянське гніздо».

Головний герой роману - Федір Іванович Лаврецкий - глибоко симпатичний авторові, що наділив його розумом і чуйною душею, чуйним серцем і допитливим розумом. Лаврецкий ностальгічно згадує про молодість, про батьківщину, міркує про борг і майбутнє Росії. Роман Тургенєва сумно-поетичний. Салтиков-Щедрін відзначав, що в романі «Дворянське гніздо» «світла поезія розлита в кожному звуці».

264 Тургенєв хотів у цьому романі оспівати все краще, що він бачив у передовій частині дворянства. Але чесний художник змушений був визнати, що в цьому середовищі навіть самі розумні й чесні, щирі й самовіддані люди не здатні протистояти життєвим обставинам. Правда, Лаврецкий має намір активно діяти, «орати землю», змінити уклад господарства, він навіть «усталив побут своїх селян».

Але підсумок його діяльності звучить у гірких фразах героя: «Здраствуй, самотня старість! Догоряй, марне життя!» Показуючи кращого представника дворянської інтелігенції, Тургенєв не забуває, що більшість їх загрузло в розпусті, вульгарності й жорстокості

Вони безжалісно гнітять народ. У цих умовах неможливо безтурботне щастя для людини із чуйною душею й чуйним серцем. Його кохана Ліза Калитина «іде в монастир отмаливать не тільки свої гріхи, але й гріха свого класу». Але її жертва нічого не може перемінити в суспільстві, де благоденствують вульгарні й розпусні люди, подібні Паншину й дружині Лаврецкого Варварі Павлівні. Показуючи погублену долю Лізи, Тургенєв обвинувачує суспільство, що вбиває все чист і піднесене, що з’являється в ньому. Мені здається, що в цьому романі й повести «Ася» Тургенєв з м’яким Смутком попрощався із кращими, хоча й «марними» представника Мі дворянського стану, письменник побачив новий клас, що йде на сме Ну віджилому кріпосництву

г. «Що чекати від нового покоління?» - ставить запитання автор вустами Лаврецкого. Авторові і його героєві хочеться вірити, що прийдуть нові, діяльні люди, молоді й енергійні, що не утомилися від життя, здатні вершити великої справи