Людство. Як багато вміщає в себе це слово. Уміщає епохи, цивілізації, усе, що з ними зв’язане, усе, що в них відбувалося. А головне - вони створювалися людиною, ці епохи й цивілізації. І руйнувалися теж людиною… Так що воістину мудро й великий людина, як і безрозсудний і небезпечний на цій землі

Але жодна епоха не проповідувала, на мій погляд, руйнування. Принаймні, не прагнула повалити в безодню небуття все створене. Серед тих, хто гідний пам’яті в будь-якій епосі, я бачу Эсхилова Прометея. Для мене цей античний герой, що зійшов з небес для великої справи - служіння людям, - приклад самого прекрасного призначення людини на землі

Адже титан, що займає місце поруч із верховними богами, ослухався волі Зевса, що стало нечуваною зухвалістю з його боку. Але зухвалість-те яка! Подарувати людям знання, щастя людського буття, усвідомлення свого призначення - це і є те головне, для чого людина й повинен існувати на землі. Сьогодні, як ніколи, відчувається необхідність у таких Прометеях, які служать безкорисливо людям, несуть тепло, світло у вдома своїх співгромадян у століття розгулу й свавілля. Прометей, що спустився з Олімпу, не бачив нічого для себе головніше, як повстати проти Зевса, що не визнає смертних і їхнього права на людське існування

Як багато можна говорити про те, що входить у поняття слова “загальнолюдське”. Для мене це насамперед те, що зрозуміло мені й близько у вчинках, житті людей, що живуть і жили в різних куточках планети сьогодні й тисячоріччя назад. І навіть якщо подвиг Прометея - міф, легенда, я зовсім не відмовлю собі в задоволенні назвати Прометея моїм однодумцем і сьогодні. Скільки ж потрібно сил і знань людині, щоб боротися зі стихіями, уміти переборювати труднощі, хвороби, втрату даху…

Фізичні страждання Прометея - це ті ж страждання Христа в ім’я нашого copyright