Найдавніші земноводні - ихтиостеги - жили у верхньому девоні близько 300 - 320 мільйонів років тому. Ці примітивні амфібії зберігали ще дуже багато вихідних і навіть загальних рис (ознак) з кистеперими рибами. Тому походження земноводних від кистеперих риб не підлягає ніякому сумніву. Достаток і процвітання цих тварин було відзначено в карбоні, тріасі й кайнозої, коли вони були представлені безліччю різноманітних форм. У той же час у юрському й крейдовому періодах відбулося вповільнення їхнього розвитку, зменшилася чисельність і видова розмаїтість. Однак, починаючи з верхнього карбону (у палеозої) і до кінця тріасу (у мезозої) амфібії першенствували в тодішній фауні

Наприкінці кам’яновугільного періоду на Землі з’явився один із представників великих земноводних мастодонзавр. Це був великий хижак, що харчувався майже винятково рибами, що населяла прісноводні водойми (озера й болота). Він вів водний спосіб життя. Його звички й поводження були досить подібними зі способом життя звичайних жаб. Він так само не міг існувати без води, лише зрідка й не надовго вилазив на сушу. Тому, коли в пермському періоді клімат стали менш вологим і водойми, у тому числі й більші озера, сталі висихати й зникати, почалася масова загибель мастодонзавров, і до початку тріасу цей великий хижак зник з особи Землі

Назва описуваної групи - ЗЕМНОВОДНІ - говорить про те, що ці тварини, що виходять на сушу, не відірвалися ще повною мірою від життя у воді. І насправді, багато хто з них продовжували вести водний спосіб життя, вилазячи на сушу лише на короткий час, або якщо й жили на суші, то біля води, з якої вони були постійно зв’язані. Вони, як і риби, відкладали ікру, весь цикл розвитку якої проходив у воді. Земноводні пройшли лише найперші етапи освоєння суши, але саме тому їхня біологія дотепер представляє величезний науковий інтерес, тому що подальша еволюція цих тварин, їхній повний відрив від водного середовища, поклала початок для виникнення наступної групи - вищих хребетних (плазуючих). Уперше саме плазуючі стали розмножуватися на суші у відриві від води. У них з’явилися яйця із щільною зовнішньою оболонкою, що охороняють їх від висихання й механічних ушкоджень. Завдяки цьому надалі виникли нові групи вищих хребетних - птаха й ссавці

Напевно, саме ця настільки тісний взаємозв’язок земноводних з іншими формами життя визначив мій вибір теми. Ціль моєї роботи полягає в дослідженні даного класу

Мої дослідження можна розділити на дві частини. Перша - теоретична. Ця частина містить у собі пошук різної інформації про амфібії (енциклопедії, підручники, брошури, спеціалізовані Internet -сайти, форуми, журнали), запис на накопичувачах, а також аналіз її. Аналізуючи інформацію, я зштовхнулася із проблемою підтвердження або ж спростування її, для цього мені довелося перейти до другої частини досліджень - практичної. У практичну частину я відношу спостереження за представниками даного класу в природному середовищі перебування, анатомування жаби (літо 2001 року), а також зміст у домашніх умовах шпорцевих жаб (альбиносная форма).

Також у своїй роботі я торкаюся проблем екології сучасного миру, зокрема вплив антропогенного фактора на навколишнє середовище

Загальні відомості про земноводний

Земноводні, або амфібії, що в перекладі із грецького означає двоякодишащие, сильно відрізняються від інших хребетних. Вони з’явилися на Землі більше 300 млн. Років тому. У їхньому житті потрібно розрізняти два періоди: на початковій стадії розвитку вони подібні з рибами, а потім поступово перетворюються у тварин з легеневим подихом. Таким чином, у циклі розвитку земноводних має місце перетворення, що майже не зустрічається в інших хребетних, і навпаки, широко поширено в нижчих, безхребетних

Місцеперебування земноводних

У цей час на земній кулі живе близько 3000 видів. Земноводні звичайно зустрічаються в прісних водоймах і поблизу від них. Тут вони харчуються безхребетними тваринами. У випадку небезпеки швидко стрибають вводу.

Деякі види амфібій, наприклад. Трав’яна й остромордая жаби, звичайна жаба, живуть в основному вдалині від водойм. Удень ховаються серед грудок ґрунту й інших укриттів, а присмерком виходять на полювання. Тільки в період розмноження вони переходять жити вводоеми.

Всі земноводні активні лише в теплу пору року. При зниженні температури навколишнього середовища до 4°С вони впадають у заціпеніння. У стані анабіозу процеси життєдіяльності не припиняються, але проходять на дуже низькому рівні, наприклад, серце робить 1-2 скорочення в мінуту. Зимують земноводні звичайно на дні водойм (жаби) або в різних укриттях на суші (тритони, жаби).

Зовнішня будова

Форма тіла земноводних різна. Хвостаті земноводні більше подібні з рибами, мають стисле з боків тулуб і довгий весловидний хвіст; в інших, безхвостих або стрибучих (більше 75% всіх амфібій) - тулуб округлий або плоске, а хвіст отсутствует.

На голові земноводних помітні два великих опуклих очі, пари ніздрів. Очі й ніздрі перебувають у більшості видів на піднесеннях. Тому жаба, наприклад, може, не вилазячи з води, дихати атмосферним повітрям і орієнтуватися в навколишньому її просторі. На відміну від риб, ока земноводних мають віка. Верхнє віко рухливе, нижнє має вигляд напівпрозорої мигальної перетинки. Віка захищають очі від засмічення й сприяють їх зволоженню

У жаб, жаб і більшості інших безхвостих земноводних на голові видні барабанні перетинки, що відокремлюють від зовнішнього середовища порожнина середнього юшка

Кінцівки в деяких амфібій відсутні (червяги - Apoda ), в інших слаборазвити або ж навпаки, сильно розвинені. Більшість земноводних має по двох пари ніг (у хвостатих амфібій може бути тільки одна пара). У безхвостих земноводних задні ноги длиннее й сильніше передніх, що дає можливість цією твариною пересуватися стрибками. Між пальцями задніх ніг безхвостих розвинені плавальні перетинки

Особливість земноводних полягає у відсутності яких-небудь твердих зовнішніх покривів, тому вони називаються голими гадами. У них немає чешуй, як у риб і плазуючих, ні пір’я, як у птахів, ні вовни, як у ссавців; більшість покриті зовні лише голою шкірою, і тільки в далеко не всіх на шкірі є деякі сліди або подоби рогових утворень. Зате в шкірі земноводних є утворення нехарактерні для інших хребетних .

У соединительно-тканном шарі шкіри в деяких амфібій перебувають невеликі капсулі, наповнені студенистим речовиною; в інших утворяться об’ємисті порожнини, пристосовані для розвитку й первісного зберігання зародків. Нарешті, у деяких у шкірі іноді з’являються окостеніння або тверді пластинки, схожі почасти на риб’ячі лусочки

Фарбування в деяких земноводних може мінятися, і обумовлює в більшості випадків взаємним розташуванням і станом особливих пігментів кліток, укладених у шкірі. Стиск або розширення, зміна форми, наближення до зовнішньої поверхні шкіри або видаленням від її - все надає те або інше фарбування шкірі й викликається як зміною зовнішніх умов, так і внутрішнім роздратуванням

Як у верхньому шарі, так і у внутрішньому у всіх земноводних перебуває дуже багато залозок різної величини й різного призначення. Найцікавіші отрутні залози. Вони розташовані в нижньому шарі шкіри, мають кулясту або овальну форму, виділяють слизувату рідину, у якій перебуває отруйна речовина. Амфібії, у яких більше розвинені такі залози, можуть довільно збільшувати виділення секрету цих залоз, і вживають як засіб захисту. У цей час установлено, що отрути деяких земноводних дуже сильні, але для людини й великих тварин не небезпечні, тому що втримуватися в слизу лише в незначній домішці. Однак ця отрута може бути смертельний для багатьох тварин. Упорскування отрути жаб у кров маленьких птахів швидко вбиває їх; точно так само отрутний слиз жаб, уведена в кров щенят, морських свинок, жаб і тритонів, діє смертельно. У деяких жаб, а особливо саламандр, дуже розвинені слизуваті залози, з яких вони можуть довільно викликати рясне виділення, навіть бризкають краплями отрутної рідини, саме із цим зв’язане народне повір’я, начебто саламандра не горить вогне.

Pages: 1 2 3