Сковорода — автор ряду літературних і філософських творів. їх ідейний зміст підпорядкований пошуку смислу життя людини та визначенню шляхів до щастя. Розуміючи філософію як науку життя, письменник з метою найбільш точного вираження своїх поглядів поступово переходив від літературних до філософських жанрів — діалогів, трактатів, притч. Свою поетичну діяльність Сковорода розпочав ще в 50-х рр., а в 70-80-х об’єднав раніше створені поезії у збірник

«Сад Божественних Пісень». Це Духовно-Філософська Лірика, Навіяна переважно релігійними переживаннями автора. Найбільшу популярність здобула Десята Пісня Збірника «Всякому Місту — Звичай І Права», Де вічні людські чесноти — чисте сумління й мудрість — протиставляються марноті щоденних спокус. У вісімнадцятій пісні «Гей ти, пташко жовтобоко» письменник виявив високу майстерність у філософському осмисленні фольклорного матеріалу. У пісні двадцятій «Чистий можеш буть собою» автор підносить душевну чистоту як найбільший людський скарб, що не боїться злих наклепів і ворожих підступів. Значна частина поезій Сковороди залишилась поза збірником. Серед них викликає інтерес вірш «Ое МЬегІаІе» («Про свободу »), в якому автор Визначає Особисту Свободу Людини Як Одну З Найбільших Життєвих Цінностей.

Сковорода увійшов в українську літературу як талановитий байкар, автор збірки «Байки харківські». Частину творів він написав ще наприкінці 60-х рр., частину — в 1774 р. У Своїх Байках Письменник Звертається Переважно До морально-Філософських Аспектів Життя Людини Й Суспільства. У збірці байок однією з найголовніших є Проблема Індивідуального Самопізнання Та визначення людиною свого природного шляху. У байках «Бджола та Шершень», «Зозуля та Дрізд» автор обґрунтовує ідею «сродної праці», засуджуючи людей, які легковажать своїми природними нахилами. У байці «Собака і Вовк» письменник звертається до з’ясування тих чинників, які сприяють утвердженню душевної спорідненості й дружніх стосунків між людьми.

Серед філософських праць Сковороди складною побудовою та смисловою глибиною відзначається діалог «Алфавіт, чи Буквар світу». Автор зверта ється до важливих питань самопізнання, визначення людиною своїх природних нахилів, розглядає проблеми «сродної праці» та людського щастя.

Філософський досвід Сковороди відчутно вплинув на розвиток нової української літератури. Його ідеї стали важливим духовним орієнтиром, що визначив особливу увагу українських письменників до морально-філософської проблематики.