1. Хто такий Шабашкин.

2. Його зовнішність.

3. Як відніс Шабашкин до бажання Троекурова заволодіти чужим маєтком.

Чому він не відмовився від участі в цій неправій справі.

5. Якими способами Шабашкин домігся виконання бажання Троекурова.

6. Як поводилися на суді Шабашкин і всі суддівські чиновники стосовно Троекурову й Андрія Гавриловичу. Чим це можна пояснити.

7. При яких обставинах Шабашкин зустрівся з Володимиром Дубровским. Як тримав себе Шабашкин. Як і чому змінилося його поводження.

8. Як ставиться Пушкін до Шабашкину.

Обговорюючи з дітьми питання, яку роль зіграв Шабашкин у долі сім’ї Дубровских, учитель підведе дітей до висновку, що Шабашкин був як би знаряддям низкою мести Троекурова, що не хотів сам клопотати про брудну справу, а доручив його підлому суддівському чиновникові. Переглядаючи разом із учителем текст, діти простежать, як надходив і що говорив Шабашкин, коли розмовляв із Троекуровым (глава I, глава IV) і коли приїхав разом з іншими приказними вводити Троекурова у володіння Кистеневкой (глава III). Увага школярів звертається на його зовнішність, поводження: якщо до Троекурову він наближався з нескінченними уклонами й благоговінням, те перед кистеневскими селянами й Дубровским він «стояв під-бочась і гордо дивився біля себе». Коли «юрба рушила», Шабашкин і інші члени суду «поспішно кинулися в покрову й замкнули за собою двері». Після ж мовлення молодого Дубровского «Шабашкин тихенько відімкнув двері, вийшов на ґанок і із приниженими уклонами став дякувати Дубровского за його милостиве заступлення».

- Чому саме так поводиться Шабашкин? - опитує викладач. Учні говорять, що Шабашкин боявся Троекурова. Прислужити багатій і знатній людині було, з погляду Шабашкина, вигідно, а Дубровский не міг нічим бути корисним суддівському чиновникові, з ним можна було не вважатися.

- Що ж можна сказати про Шабашкине, що за людина він був?

У процесі бесіди діти приходять до таких висновків:

- Шабашкина можна назвати продажною душею. Хоча він і був помічником судді, він надходив не за законами й не посправедливости, служив тільки тим, кого боявся, від кого залежав, хто міг добре заплатити за послугу.

- Шабашкин не вміє поважати людей, він не жалує старого Дубровского.

- Він боягуз. Храбриться й грубить Володимирові Дубровскому, коли почуває себе в безпеці, а коли двірські Дубровского хотіли взяти всіх приказних, Шабашкин зараз же сховалися й двері замкнули.

- Потім він вийшов і став кланятися й дякувати Володимирові за те, що той заступився за них.

Аналізуючи текст, вони усвідомлять, яке подання про проводиря розбійників зложилося в окрузі, і підтвердять ця думка прикладами.

Активізуємо роботу учнів питаннями: «При яких обставинах Глобова познайомилася з Дубровским? Чому вона йому «благожелательствовала»? Поясните, чим викликаний страх Антона Пафнутьича перед Дубровским».

Поміщиця Глобова розповіла про шляхетність «розбійника» Дубровского, що «нападає не на всякого, а на відомих багатіїв, але й отут ділиться з ними, а не грабує дочиста». Тепер стає зрозумілим, чому небагата поміщиця Глобова не тільки симпатизує розбійникові, по й від душі вдячна: адже саме він вивів на чисту воду шахрая прикажчика й тим самим зберіг гроші, зібрані нею для сина-офіцера. Підлий і жадібний Спицын нагадує нам Шабашкина, коли той подобострастно й лестиво відповідає на всі відверті глузування Троекурова. Виявляється, що цей поміщик, дворянин, брехливо показав, «у задоволення» хазяїна, що «Дубровские володіють Кистеневкою без усякого на те права, а єдино по полегкості» Троекурова. Спицын - скупа й боягузлива людина. Головне, заради чого він живе,- гроші, з якими він не розстається й носить у сумці на груди.