Поетична творчість А. С. Пушкіна пронизано тугою за волею й сумом через існування невидимих ґрат, що стримують його все життя. Поетові було 23 року, коли він написав вірш “В’язень”. У такі роки людин, як ніколи, вільний, він повний сил і має всі шанси реалізувати свої плани й мрії. Але А. С. Пушкін бачив, що суспільство, у якому він живе, що його виховало на своїх нікчемних і порожніх ідеях, - це не що інше, як загальний обман, темниця

Доля героя зображується поетом як процес відчуження від рідного йому миру, як руйнування зв’язків з ним. У рядку: “Сиджу за ґратами, у темниці Сирої.” Пушкін пише про себе, про безнадійну тугу, про твір з аллсоч. ру © 2005 волі, що поруч.

Потрібно тільки спробувати вирватися, але чи то рутинне життя скувало орла, чи те ситість і безпека дорожче волі… У вірші немає розвитку дії, є речення: … Давай полетимо! Ми. вільні птахи, пора, брат, пора! Туди, де за хмарою біліє гора

Туди, де синіють морські краї, Туди, де гуляє лише вітер… так я!..”, Але немає відповіді