Звичайно ж, про людей. По-перше, нічого цікавіше у світі однаково не існує. А по-друге, такі вуж ми є: про що б не почали говорити, однаково звертаємо увагу на самих себе. І якщо книга вийшла цікава, то будьте впевнені - вона про людей. І якщо пісня - теж. І навіть якщо художник малює не портрет, а пейзаж або який-небудь натюрморт, те однаково люди, дослідники, говорять, що це - про людей, про їхні почуття й бачення миру. Ще геніальний художник Лев Толстой натякнув, що єдине гідне нашої уваги, - це відносини, які виникають між людьми в екстремальних умовах. Ще й книгу так назвав - «Війна й мир». Це й не дивно, що всі цікаві фільми знімають тільки про людей. А оскільки, по одній з постмодерністських теорій, увесь світ, що нас оточує, є хаосом, враження про нього в людей хоча й звичайні, і гармонічні (тому що люди теж до порядку не схильні), але вкрай неприємні, те сучасний режисер, що поважає себе й акторів, повинен знімати винятково фільми про людей у звично-екстремальні умовах

Щоб не було соромно за дарма прожиті роки. Якби я був режисером, я б екранізував роман двох харків’ян, які пишуть під псевдонімом Г. Л. Олди - «Ноперапон, або по образі й подобі». Може, тому, що всього їхнього добутку дуже сценічні - нічого й переробляти не треба, а може, просто тому, що вони мені дуже подобаються. За формою - це звичайний детективний роман із двома паралельними сюжетами й декількома ліричними відступами. Про звичайного городянина, що все життя мріяв стати найкращим бійцем-рукопашником.

Все життя шукав таємницю, блюдечко з голубой каемочкой, чудо, що відразу зробить найсильнішим. А хто шукає, той і знаходить - але не завжди те, що хотів. Так і городянин на прізвисько Чернець натрапив на рекламу бойової техніки, що повинна була за три місяці зробити його непереможним, на дві касети з емблемою - тигряча морда й напис «ваша мета - вижити». Вони й справді змінили довірливого шукача легких шляхів. Хіба такого не буває? Хіба образ брехливого Звіра з емблеми не крав у людей індивідуальність, перетворюючи їх у речі, а річ - у зброю? І хіба під час того протиприродного перетворення з’ясовували люди теперішню мету їхньої трансформації?

И так само, як «у житті», урятувати, «зняти з гачка» можуть лише люди - учитель, друзі, випадковий знайомий. Як завжди. Тому що теперішні твори мистецтва тотожні тим подіям, які часто відбуваються під час нашого некомфортного існування в хаотичному світі

И я б хотів зняти небрехливий фільм про нас - з талановитою командою, фільм, де актори не платили б гримерові за зміну зовнішності, щоб не довідалися знайомі. Фільм - гордість країни, а не її сором за зразок екранізацію «Важко бути богом», що не зміг догледіти до кінця