От перед нами скромний сільський священик Амос Бартон («Сцени з життя духівництва»). Засоби, на які існує його сім’я, дуже вбогі, він із працею зводить кінці з кінцями, а тим часом дружина його Милли чекає ще однієї дитини. І раптом у Бартонов поселяється химерна жінка, що колись була замужем за графом, зовсім не вміє працювати й не знає рахунки грошам. Вона живе в Бартонов на всім готовому, Милли знесилюється, намагаючись економней нести господарство, але Бартони терплять все це в надії на заступництво графині - може бути, вона замовить за них слівце, допоможе їхньому синові висунутися. По селу починають повзти негарні слухи, люди брешуть про відносини Амоса з гостею. Нарешті, один раз у графині зі служницею спалахнула сварка через вершки, які важлива гостя дала своєму собаці; випадок цей розкрив графині ока на її положення в сімействі Бар-Тонів, і вона їде. Але пізно, здоров’я Милли підірване, випливають передчасні пологи й смерть. Висновок з оповідання: в «скромну домівку на лоні сільської простоти» зло заносить представниця вищого суспільства, а Бартони покарані за те, що побажали вийти з рядів свого скромного стану. елиот не обходиться без примирливої ноти й повідомляє наприкінці, що друзі Бартона допомогли його синові вийти в люди й стать інженером

У другій повісті «Сцен з життя духівництва» той же соціальний конфлікт ще заглиблюється

Основні герої повести - племінник і єдиний спадкоємець баронета капітан ентони Уайброу й бідна иоспитанница баронета сирота-італійка Катерина. ентони - перший начерк постійно зустрічається в елиот негативного героя (Артур Донниторн в «Адамі Біде», Тито Мелема в «Ромоле»). Відповідно до загальної естетики елиот це не лиходій, а, навпроти, людина, сповнена всяких гарних якостей і добрих спонукань - але розбещений дворянським вихованням. Самозакоханий, він старанно уникає всяких важких і неприємних положень і насамперед прагне виправдати й вибачити самого себе, які б страждання не заподіяв іншим

Катерина без пам’яті закохана в капітана Уайброу, він охоче йде їй назустріч, але, коли наступає настав час женитися, він, звичайно, готовий женитися за вказівкою баронета на «підходящій» нареченій. Він приводить наречену в будинок і хоче, щоб колишня кохана ставилася до неї добре, однак оп і зараз не ладь зірвати з губ Катерини випадний поцілунок. Нареченій же він зображує Катерину як дурне злиденне дівчисько, що здумала в нього закохатися й ніяк не відв’яжеться. Услихав про це, Катерина збирається вбити ентони, і тільки його випадкова смерть рятує її від злочину. Слабка здоров’ям Катерина не витримує потрясінь останніх місяців і незабаром умирає

Вся ця історія під пером елиот здобуває особливий драматизм, тому що показано очами капелана містера Гилфила, що безнадійно закоханий у Катерину, ревнує до ентони й у той же час розділяє всі хвилювання Катерини. Йому особливо важко тому, що рідні Катерини, пристойності заради хочуть видати її заміж за нього, а він розуміє, наскільки він не потрібний Катерине, наскільки кривдно й принизливо для неї це бажання шляхетного сімейства благополучно неї сплавитися

Соціальний характер усього конфлікту підкреслюється не тільки повною матеріальною залежністю Катерини й містера Гилфила від баронета, але й деякими побічними епізодами; така, наприклад, вступна сцена: баронет після смерті фермера виганяє з ділянки його вдову, удови, мол, звичайно погано справляються з господарством, що залишилося після чоловіків

Хоча обидві ці повісті об’єднані заголовком «Сцени з життя духівництва», чисто релігійних проблем у них, як ми бачимо, немає (вони з’являються тільки в третій повісті «Каяття Дженет», про яку пізніше). У перших двох повістях страждаючою стороною, як і в Голдсмита, виявляються представники бедного духівництва