Сюжет: сім’я йде в ліс за грибами. Тато - найкращий грибник. Тато розкриває секрет своєї удачі. Ми користуємося секретом. Благополучне повернення додому сгрибами.

У вихідні наша сім’я любить виїжджати в ліс - відпочити, грибів, ягід пособирать. Тато говорить, що збір грибів називають “тихим полюванням”. От ми й вирішили поохотиться в цю неділю. З нами в ліс напросився мій двоюрідний братишка Владик

Він ще жодного разу не заходив далеко в ліс твір з оллсоч © 2005 і не збирав гриби. Йому було дуже цікаво. До лісу ми швидко добралися на електричці. Взяли свої цебра й кошики, що задрімав було Владика - і, пройшовши через просіку, поглибилися в сосновий бор. По шляху досвідчений грибник тато знайшов кілька грибів і на прикладі пояснив нам, які гриби їстівні, а які - отрутні. Владик відразу ж схопив свій козуб і відбіг від нас кроків на двадцять - щоб ми не заважали йому шукати міцні боровики, моховики й підберезники

Пройшло час, і мені стало цікаво: хто скільки встиг назбирати? Я відправився робити обхід. Так, зрозуміло. Моє цебро з ледве покритим дном явно програвало поруч із папиным - наполовину наповненим

У мами в кошику лежало п’ять міцних гарних грибків, а у Владика й того менше - два. Владик насупленно подивився на мого тата: - Дядько Сашко, ви щось приховуєте. Ану ж бо, навчите й Нас так збирати. Тато розсміявся й запитав: - А ви під кустики заглядаєте, низько до землі відмінюєтеся? Ми завірили, що заглядаємо й кланяємося. - Ну, тоді йдемо далі - подивимося, як справа Піде

Владик хвостом увязался за татом. Він не відходив від нього ні на крок, думаючи, що тато знає якісь чарівні слова, і хотів їх підслухати. Я-Те розумів, що тато просто досвідченіше всіх нас у цій справі, вона - грибник зі стажем і знає всі тонкості “тихого полювання”. А ми - тільки вчимося цьому. Але однаково відставати не хотілося

Плутаючись, ми йшли між дерев, відмінювалися до землі й чи ледве не обнюхували кожний горбок, де міг виявитися гриб. Отут я помітив, що тато з моїм братишкой про щось загадково шепотяться, після чого Владик схопив своє цебро й відбіг убік. - Дядько Сашко, виходить! - почувся звідти радісний крик через кілька хвилин. На привалі ми знову зрівняли результати

Представляєте, Владик був на другому місці після тата! Я запитав, як це в нього вийшло. - А ми з дядьків Сашком очами помінялися. Він сказав Їм: ” Вічка-Вічка, ідіть до Владика, шукайте грибочки”, - Вони й послухалися

Я розумів, що це всього лише жарт, але мені теж хотілося наповнити своє цебро. І я запропонував братишке позичити “папины вічка” мені. Владик погодився. Напрочуд незабаром я відчув різницю. Гриби немов самі вискакували мені під ноги. Назбиравши полведра, я передав “папины вічка” мамі

Додому ми приїхали із цебрами й кошиками, повними грибів. Люди в електричці дивилися на нас із заздрістю й замилуванням, а Владик хвастався своєю “видобутком”. Так нам допомогла папина хитрість