Сюжет: мама із сином їдуть у поїзді. На наступній станції поїзд коштує 25 мінут. Ідуть купувати морозиво. Поїзд іде без них. Допомога співробітників міліції. Щасливе повернення. Цього разу ми вирішили поїхати в гості до маминої сестри на. поїзді. Їхати потрібно було ледве більше доби, мамі це не дуже подобалося, а я був щасливий слухати розміряне постукування коліс і розглядати те різноманітні, те однотипні, заколисуючі картини, що простираються за вікном поїзди. У своєму купі ми відкрили вікно, і теплий, хльосткий вітер заметався в закритому просторі. До полудня у вагоні стало задушливо, і я запропонував мамі купити на найближчій станції мінеральної води або морозива

Переглянувши розклад, мама радісно повідомила, що на наступній станції стоянка нашого поїзда протриває 25 мінут. На пероні виявилося багато торговців, що пропонують рибу, пиво, пиріжки, петрушку, картоплю, яйця й багато чого іншого, але пересувних міні-холодильників для морозива ми ніде не побачили. Усередині вокзалу, у буфеті, ми нарешті-те купили й мінеральну воду, і морозиво. - У нас залишилося 7 мінут, - сказала мама, - підемо швидше.

Але коли ми вибігли на перон, ми не побачили нашого поїзда. Ми не могли повірити своїм очам. Тільки вдалині злегка гойдався останній вагон поїзда, що йде. - Этого не може бути, - сказала мама, дивлячись на годинники, - поїзд повинен був відправитися тільки через 4 мінути

Підемо до чергового по вокзалі. Мене здивувала організованість і злагодженість працівників вокзалу й міліції. Вони по рації зв’язалися з поїздом і з’ясували, що дійсно мати й син із сьомого вагона відсутні. На попередній станції їх бачили вихідними. Так, сусіди по купі говорять, що вони не верталися

- Вам повезло, - сказав нам капітан міліції, - наступна станція перебуває у двадцяти кілометрах звідси, і на машині, так ще короткою дорогою, ми приїдемо раніше &copy A L L S o c h. r u вашого поїзда мінути на дві. І це було правдою, на пероні нам ще довелося чекати з іншими пасажирами наш поїзд. Як з’ясувалося, провідниця не попередила нас, що стоянка поїзда скоротилася на п’ять мінут, зараз вона плакала у своєму купі, а зустріла нас її напарниця. Ми тепло попрощалися з капітаном міліції й сіли впоезд.

Сусіди по купі дуже зраділи, побачивши нас живими й непошкодженими. Тому що від потрясіння нам було не до морозива, що, звичайно, стануло, то зараз ми відкрили мінеральну воду й з насолодою випили її. Я думаю, що нам буде що згадати з мамою. Провідниця буде ставитися до своєї роботи відповідальніше, а ми будемо цікавитися розкладом безпосередньо в працівників залізниці