Жила колись одна жінка, і був у неї синок, такий маленький, що всі його називали Джиртданом - Малям. Малий ростом Джиртдан, а у всьому батькові й матері намагається допомогти. Побачив він один раз, що сусідські діти збираються в ліс за хмизом. Прийшов до матері й говорить:

— Я разом із хлопцями за хмизом піду!

— Куди тобі!-відповідає мати.- Ти не зможеш і гілочку підняти!

— Сам не зможу — хлопці мені допоможуть!- відповідає Джиртдан.

Покликала жінка сусідських дітей лала кожному по шматку чурека із сиром і говорить:

— Не втратьте в лісі мого синочка! Прийшли хлопці в ліс, сталі збирати хмиз. І Джиртдан трудиться, тільки нелегко йому гілки ламатися

— Треба допомогти нашому Джиртдану,— говорять хлопчики

Зібрали вони в’язку хмизу й для Джиртдана. Зібрали й пішли додому. Прийнявся Джиртдан свою в’язку тягти - ніяк не може з місця зрушити. Сів він на в’язку й кричить:

— Не можу я допхати мою в’язку! Допоможіть мені!

Звалили діти на себе Джиртданову в’язку й пішли. Ішли вони, ішли, утомилися й сіли відпочити. Заговорилися й не помітили, як наступив вечір. Втратили діти в темряві дорогу, не знають, куди йти, що робити. Вибралися вони з лісу, сталі прислухатися, оглядатися. Чують - в одній стороні собаки сердито гавкають. Подивилися в іншу сторону - побачили вогник

Привів дів дітей у свій будинок, дав їм поїсти й уклав спати

А сам сів і став чекати, коли всі заснуть. Сидів, сидів і запитує:

— Хто спить, а хто не спить?

— Я не сплю,— відповідає Джиртдан.

— Чому ж ти не спиш?-запитує див

— Тому що мати щовечора кормила мене перед сном

яєчнею, а ти не нагодував!-відповідає Джиртдан.

Пішов дів, приніс яєць, став готовити яєчню. Приготував і говорить Джиртдану:

— От тобі яєчня, їли й засип!

Джиртдан поїв і ліг, а дів знову сів і став чекати, коли

маля засне. Почекав, почекав і запитує:

— Хто спить, а хто не спить?

— Я не сплю!-відгукнувся Джиртдан.

— Чому ж ти не спиш?

— Тому що мати щоночі приносила мені в решеті в

ду з річки, а ти не приніс!

Почув це дів, взяв решето й пішов до ріки за водою

Сів на березі, став решетом воду черпати. «Ну,- думає,- принесу води, він відразу й засне!»

А Джиртдан розбудив хлопчиків і сказав їм:

- Цей дів хоче нас з’їсти! Вставайте, утечемо!

Підхопилися діти, вибралися з будинку, вийшли тихенько до ріки. А отут дів сидить, решетом воду черпається

Обійшли його діти обережно й переплили на інший берег. А маленький Джиртдан у старшого хлопчика на плечі сидів. Скільки дів не опускав решето в ріку, ніяк не міг зачерпнути їм води. Нарешті набридло йому це. Закинув він решето й хотів уже повернутися додому. І раптом бачить: ідуть діти по тому бережу ріки. Хотів дів за ними кинутися, так тільки диви через ріки дороги не знають, плавати не вміють. Коштує він на березі й кричить:

— Агов, діти, як ви перейшли через ріку?

А Джиртдан відповідає йому з іншого берега:

— Піди знайди мірошницький жернов і надягни його собі на

шию. Тоді перейдеш

Дів знайшов мірошницький жернов. Надяг собі на шию й кинувся вводу.

Потягнув його важкий жернов на дно, захлинувся дів і потонув. А діти благополучно повернулися домийся

Збережи - » Як Джиртдан повів дітей від страшного дива (Азербайджанська казка) . З'явився готовий твір.