Він перший поетично відтворив, В особі Тетяни, росіянку жінку. В. Г.Бєлінський Жіночий характер пушкінських часів… З портретів і мініатюр кисті О. Кипренского PI В. Боровиковского, В. Тропініна й К. Брюллова беззахисно, задумливо й ніжно дивляться очі сучасниць великого поета. Неповторні долі, що збулися й не надії, що свершились, мрії. На жаль, ріка забуття віднесла все це у своєму необоротному плині

Але залишилося мистецтво. Залишився Пушкін. Залишилася з нами його незабутня Тетяна Ларіна, так просто й природно зайняла провідне місце в галереї жіночих образів російської літератури XIX століття

Властиво, хто був у нас у літературі до Тетяни? Його ж Людмила з «Руслана й Людмили» і Марія з «Бахчисарайського фонтана»? Або Світлана Жуковського? А може бути, Ліза з повісті Карамзина? Всі ці героїні, що мають, безсумнівно, масу індивідуальних достоїнств, початку росіянинові національному жіночому типу не далися

А образ Тетяни залишив глибокий слід у літературі. Чим же цікавий образ героїні роману «Євгеній Онєгін»? Насамперед своїми глибокими національними коріннями, своїй росіянці основою, що робить її доконаним явищем у московському й петербурзькому суспільстві, «блиск» якого залишає Тетяну байдужої. Помнете?

А мені, Онєгін, пишність ця, Осоружної життя мішура, Мої успіхи у вихрі світла, Мій модний будинок і вечори, Що в них? Зараз віддати я рада Все це дрантя маскараду, Весь цей блиск, і шум і чад За полицю книг, за дикий сад, За наше бідне житло За ті місця, де в перший раз, Онєгін, бачила я вас, Так за смиренний цвинтар, Де нині хрест і тінь галузей Над бідної нянею моєї… У цьому, може бути, трохи довгій цитаті з финальною діалогу героїні з Онєгіним - вся вона, Тетяна. \\ тут - усе, що зв’язує з нею автора, всі, за що Пушкін любить її. Ні в Голіциній, ні в Завадовс-Який, ні у Воронцовом, ні в Керн не почував поет цієї внутрішньої сили, самобутності, простоти. А тому й створив «милий ідеал».

Не випадково М. Цветаева в книзі «Мій Пушкін» звертає увагу на зв’язок Пушкін - Тетяна - нянька. Орися Родіонівна все життя була для поета неперевершеним зразком істинно російської жінки, що втілила в собі все найясніше й чисте. Звідси - і слова Тетяни. Отже, Тетяна Ларіна - улюблена героїня поета, уособлення його Музи. Саме тому так неквапливо малює він картини її дитинства, юності, прагнучи передати динаміку характеру, показати образ вразвитии.

Улюблена жінка - завжди таємниця, і Пушкін прагне осягнути таємницю Тетяни, запрошуючи читача, довіряючи йому своє найдорожче. От Тетяна безтурботно живе в рідному домі. Вона читає, мріє на самоті, водить хороводи із селянськими дівчинами, розмовляє по ночах з нянькою. Поет малює винятково тонкий психологічний портрет героїні: …вона звалася Тетяною, Ні красою сестри своєю, Ні свіжістю її рум’яної Не залучила б вона очей

copyright