«Я ліру присвятив народу своєму…» (2) | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

«Я ліру присвятив народу своєму…» (2)

Вірші Миколи Олексійовича Некрасова знайомі кожному з нас. Він зумів створити неповторну й своєрідну мову поезії, яскравий, задушевний, мелодійний і доступний буквально всім. Вражає те, з якою любов’ю, з яким співчуттям і розумінням, з яким глибоким проникненням у саму суть життя малює поет простої людини у своїх добутках. Він бачить у ньому живий розум, талант, людське достоїнство. Висока художність його віршів, глибоке проникнення в ждзнь народу, знання його надій поставили Некрасова в ряд геніальних російських письменників дев’ятнадцятого століття. Некрасов - тонкий проникливий лірик, прозаїк і драматург, сатирик і критик. На творах Некрасова виховувалося не одне покоління революціонерів

Поет як би заговорив від імені народу, розкриваючи його вигляд з позиції селянського демократа - революціонера. Але у творчості Некрасова є присутнім і іншим напрямком. Прикладом може послужити вірш “Трійка”, написане в 1846 році. У сорокових - п’ятидесятих роках рядка його віршів були пронизані любов’ю, що була одночасно повна драматизму

Не нагнати тобі скаженої трійки: Коні міцні й ситі й жваві, - И ямщик напідпитку, і до іншої Мчиться вихром корнет молодий… У вірші “Трійка” Некрасов розкриває майбутнє, що очікує просту селянку і яке вона не має сил змінити. Але проте, він не може не описати красу російської жінки, що залишається жінкою, незважаючи на “зав’язаний під мишки фартух”, що “перетягає потворно груди”. Некрасов пише навіть із якимсь співчуттям до селянської дівчини: “…

і тугу в серце, тривогу скоріше назавжди заглуши!”. Цими рядками він хоче відгородити від тих страждань, які очікують її, якщо вона вчасно не зрозуміє й не усвідомлює своє положення в суспільстві, положення селянки. Народне життя в лірику Некрасова сімдесятих років зображуються по-новому. Якщо раніше поет схоплював своєрідність неповторних народних характерів, то тепер селянський мир у його лірику представлений в узагальненому виді

В “Елегії” Некрасов звертається до молоді, будячи її свідомість, призиває до дії: Пускай нам говорить мінлива мода, Що тема стара - “страждання народу” И що поезія забути її повинна, - Не вірте, юнака! не старіє вона. Ці рядки - якоюсь мірою протест Некрасова офіційним поглядам, що поширювалися в сімдесяті роки, твердженням, що реформа 1861 року “направила народне життя по шляху процвітання й волі”. У цьому вірші Некрасов піднімає вічну тему, тему народного горя й убогості: … На жаль! поки народи Тягнуться в убогості, покорствуя бичам, Як худі череди по скошених лугах, Оплакувати їхня доля, служити їм буде муза… Критики навіть порівнюють пушкінську “Село” і “Елегію” Некрасова. І головний, на мій погляд, питання некрасовской “Елегії” укладений у фразі “народ звільнений, але чи щасливий народ?

”. Поет також призиває юнаків іти вперед, боротися: Пускай завдає шкоди ворогові не кожний воїн, Але кожний у бій іди! А бій вирішить доля… Некрасов показує, що головне в його житті твір з оллсоч © 2005 - служити народу, заради якого він готовий умерти: Я ліру присвятив народу своєму. Бути може, я вмру невідомий йому, Але я йому служив - И серцем я спокійний… И, як сказав Чернишевський, знаючи про його невиліковну хворобу, “…його слово буде безсмертно, і вічна любов Росії до нього, гениальнейшему й благороднейшему із всіх російських поетів”.

Збережи - » «Я ліру присвятив народу своєму…» (2) . З'явився готовий твір.

«Я ліру присвятив народу своєму…» (2)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.