Роман “Піднята цілина” - це добуток про становлення колгоспного ладу в селі. В 1932 році Шолохов закінчив першу книгу роману а в 1959-м - другу книгу. У цій книзі розповідається про донське козацтво. Письменника цікавлять щирі долі народних мас вреволюции.

В “Піднятій цілині” зображений найважливіший момент у житті нашої країни - колективізація, коли донське козацтво разом з усім трудовим радянським селянством переходить до нового колективного, соціального життя. У центрі роману коштують люди двох різко протилежних таборів - табору соціалізму й табору контрреволюції. Це знайшло відбиття й у самій зав’язці роману. Дія “Піднятої цілини” починається стрімко: у хутір Гремячий Балку приїжджають два чоловіки - білогвардійський офіцер Половців і путиловский робітник Давидов

Давидов посланий партією, щоб організувати колгосп. Половців посланий для того, щоб зірвати організацію колгоспу. Навколо них і групуються основні діючі особи

Багато діючих осіб ми бачимо в романі: комуністи Нагульнов і Разметнов, агітатор з агитколонны, комсомолець Ваня Найдьонов, мужик Іполит Шалий, Кіндрат Майданников. Це люди, які з ентузіазмом будують нове колгоспне життя. Їхню роботу направляє комуніст Давидов

Будівництво соціалізму в селі намагаються зірвати білогвардійці, кулаки: Островнов, Бородін, Лапшинов, Фрол Дамасков, Тимофій Рваний. Ними верховодить білий офіцер Половців. Створювати нове життя комуністам доводилося не тільки в боротьбі проти кулаків і білогвардійців, створення нового життя пов’язане з подоланням власницьких подань про життя, століттями вихованих вкрестьянстве.

В “Піднятій цілині” багато масових сцен. Це епізоди зборів, розкуркулювання, забою худоби, жіночого бунту, картини весняної сівби й т.д. У всій цій суєті ми бачимо маси людей, їхній настрій, але в той же час Шолохов малює кожної людини окремо. Ми бачимо складний і важкий процес ліквідації старого ладу в селі й народження нового соціального колгоспного села

Письменник створює образ народу-колгоспника. Шолохов уміє показати внутрішній мир людини. Головну роль у романі грає комуніст Давидов

Під час колективізації партія направила в село 25 тисяч комуністів, для того щоб очолити колгоспи, допомогти будувати нове життя. Давидов - робітник-путиловец, слюсар, раніше був матросом, брав участь у громадянській війні. Це міцний, загартований боєць, відразу видні його принциповість і вміння працювати з людьми. Приїхавши в Гремячий Балка він відразу ж знаходить загальну мову з народом, але йому потрібно чимало часу, щоб розібратися в навколишнім оточенні

Тому Давидов уважно вивчає нове життя. Звичайно, він допускає помилки: адже він людина. Помилився в Островнове, не розпізнав у ньому ворога. Але Давидов визнає свої помилки, а ця позитивна якість для керівника. Уміння працювати з людьми, направляти їх, виражається в тім, що іноді він діяв словом, а часом і власним прикладом

Ніколи що не ходив за плугом, щоб надихнути людей, він береться орати. І Давидов домагається свого: люди починають працювати. Давидов політично виховує гре-мяченцев, при цьому терпляче роз’ясняючи людям політикові партії

Він стає непохитний, якщо справа стосується його переконань. Так було в сцені жіночого бунту. Йому загрожує смерть від розлютованої юрби. Однак Давидов не втрачає цілковитого самовладання. Чудовою рисою його є віра в майбутнє, але це не примарні мрії, не ілюзії

Він говорить про казачонке Федотке: “Гарне життя їм побудуємо, факт! Бігає зараз Федотка в батьківському картузі козачого фасону, а років copyright