Художня своєрідність одного з добутків А. Платонова. Андрій Платонов жив у нелегке для Росії час. Він вірив у можливість перебудови суспільства, у якому загальне добро буде умовою власного щастя. Але в житті не вдавалося втілити ці утопічні ідеї. Дуже незабаром Платонов усвідомив, що не можна перетворювати народ у знеособлену масу

Він виразив протест проти насильства над особистістю, перетворення розумних людей у бездуховних істот, що виконують будь-який наказ влади. Цей протест звучить у багатьох добутках Платонова, що відрізняються своєрідністю авторської мови, символістикою образів. Найбільше повно тема людської долі в тоталітарній державі розкрита в добутку “Котлован”.

Грабарі риють котлован, на місці якого повинні побудувати будинок для “щасливих” жителів соціалізму. Але багато героїв добутку гинуть, досягнення щастя виявляється неможливим без людських жертв. Однак фанатична відданість ідеї не дозволяє робітникам засумніватися в правильності всього происходящего.

Тільки Вощев став міркувати про сутність буття. Він був звільнений через те, що задумався про сенс життя “серед загального темпу праці”. Вощев - натура суперечлива, символічний образ шукача правди. У пошуках сенсу життя Вощев попадає кземлекопам.

Ця людина хоче бути особистістю, своїм бажанням він кидає мимовільний виклик державі, для якого існують тільки маси. Але, з іншого боку, Вощев бере участь у колективізації, проявляючи жорстокість стосовно селян. Це доводить, що Вощев, незважаючи ні на що, є людиною своєї епохи, свого часу. У добутку Платонова багато протиставлень. Робітники риють котлован, на місці якого хочуть побудувати будинок загального щастя, а самі живуть у сараї: “Крім дыханья в бараку не було звуку, ніхто не бачив снів і не розмовляв зі спогадами, кожний існував без усякого надлишку життя…

” Дівчинка, що втратила мати й знайшла притулок у грабарів спить у труні. Вона приречена так само, як і дорослі. Настя є символом майбутнього, людиною, заради якого робітники копають яму, не шкодуючи своїх сил. Але дівчинка вмирає, котлован стає могилою для дитини, мрія про світле майбутнє похована, а робітники продовжують копати. Своєрідно мову, яким написана повість ”Котлован”.

При описі героїв автор використовує нестандартні, незвичайні вираження: “…його старі жили й внутрішності близько підходили назовні, він відчував навколишнє без розрахунку й свідомості, але з точністю…”, пише автор про Чиклина, одного із грабарів. Козлова Платонов описує так: “…був похмурий, незначний всім тілом, піт слабості капав у глину з його мутної одноманітної особи…” Люди в добутку подібні до машин, їхньої особи не виражають почуттів, а дії виконуються механічно, бездумно.

Зовсім інакше зображена в Платонова природа: “Померлий, палый аркуш лежав поруч із головою Вощева, його приніс вітер з далекого дерева, і тепер цьому аркушу стояло смиренність у землі.” На відміну від людини природа живаючи, вона наділена почуттями. Людина ж існує, ні про що не замислюючись

Він руйнує ґрунт - -живе тіло землі: “…Чиклин спішно ламав віковий ґрунт, обертаючи все життя свого тіла в удари по мертвих місцях”. Руйнуючи землю, люди в! бивают свою душу. Ґрунт виснажується, людина втрачає зміст існування

А в селу йде страшний процес розкуркулювання. Селяни заздалегідь заготовлюють собі труни, тому що не очікують нічого гарного від влади пролетарів. У будинках гуляє вітер, у селі запустіння: одні запасаються трунами, інших сплавляють на плотах. У жертву були принесені тисячі селян. Нове життя в країні будуються на них мертвих тілах

Страх і жорстокість стали визначальної епохи. Кожний міг перетворитися в зрадника, ворога народу. Жорстокість властива багатьом героям добутку

Такі Сафронов і Чиклин, фанатично віддані ідеї побудови соціалізму. Такий і сільський активіст, що удень і вночі очікує директиву зверху: “Кожну нову директиву він читав із цікавістю майбутньої насолоди, точно підглядав у жагучі таємниці дорослих, центральних людей”. Активіст беззаперечно виконує накази, не замислюючись над їхнім змістом. Його справа - виконувати, а владі краще знати, що добре для народу

Влада - символ насильства в добутку. Насильство поширюється на живу природу й на людину. Люди нічого не створюють, а тільки руйнують. Котлован не виритий, тому що постійно приходять директиви об нього розширенні

У грабарів немає будинку, немає сім’ї, у їхньому житті нема рації. Нема рації й у житті інженера Прушевского: “Прушевский не бачив, кому б